Термін “гепатит” використовується для визначення захворювання печінки загального запального характеру. Гепатити можуть бути викликані різними факторами, в першу чергу вірусами, паразитами, хімічними речовинами, ліками, алкоголем.
Серед названих факторів віруси є основною причиною розвитку гепатиту. Є кілька видів вірусних гепатитів. Потрапивши в тіло, вірус починає жити в клітинах печінки, негативно впливаючи на їхню нормальну діяльність та використовуючи внутрішні механізми клітин печінки для утворення копій вірусу. Існує п’ять основних типів вірусу: А, В, С, D та Е.
Найбільшу загрозу для суспільства становлять вірусні гепатити В і С, що мають схильність до хронічного перебігу та можуть трансформуватися в цироз або рак печінки.
За даними ВООЗ, більш ніж два мільярди людей у світі протягом свого життя інфікуються вірусним гепатитом В та близько 450 мільйонів є хронічними носіями цього вірусу. Три відсотки населення планети інфіковані вірусом гепатиту С – він у 70 відсотках випадків є причиною розвитку хронічного гепатиту та у 40 відсотках випадків – цирозу печінки.
За ступенем негативного впливу на здоров’я та масштабами захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології. На цю групу інфекційних хвороб припадає до 30 відсотків захворювань, за винятком грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.
Основними шляхами зараження вірусними гепатитами В і С є внутрішньовенне введення наркотичних речовин; статевий акт із особою, інфікованою вірусним гепатитом; передача від інфікованої матері до дитини під час вагітності та пологів; татуаж, пірсинг, манікюр, педикюр (за умови використання недостатньо знезараженого інструментарію); використання забруднених медичних інструментів, переливання донорської крові, трансплантація органів.
Існує три типових симптоми, характерних для захворювання будь-яким вірусним гепатитом: жовтуха (пожовтіння шкіри і склер), потемніння сечі та знебарвлення калу. Все це супроводжується різкою втомою, підвищенням температури, зниженням апетиту, нудотою, іноді блювотою, дискомфортом, важкістю у правому підребер’ї. Але не завжди прояви захворювання можуть бути виражені. Перебіг захворювання залежить від активності вірусу та імунітету людини.
Найрозповсюдженішим є гепатит А – так звана хвороба немитих рук. Він не дає тяжких та хронічних форм. Ефективність профілактики вірусного гепатиту А залежить насамперед від забезпечення населення доброякісною питною водою, дотримання санітарно-гігієнічних умов життя, якісного знезараження та утилізації стічних вод і твердих відходів, підвищення санітарної культури населення.
Гепатит Е – також кишкова інфекція, дуже схожа за всіма характеристиками на гепатит А, але розповсюджена у країнах Азії та Африки. В Україні випадки гепатиту Е не реєструються, але не виключена можливість виникнення захворювання за рахунок міграції.
Гепатит D розвивається тільки у присутності гепатиту В, посилюючи його дію, що призводить до виникнення тяжких форм хвороби з подальшим переходом у цироз печінки. Механізм передачі гепатиту D аналогічний із вірусом гепатиту В, за винятком передачі від матері до дитини.
Профілактика базується на сучасній діагностиці та своєчасній госпіталізації хворих на гострий і хронічний гепатити; диспансерному нагляді за тими, хто перехворів, та носіями вірусу; ретельному обстеженні донорів крові. З 2000 року в Україні запроваджена вакцинація новонароджених проти вірусного гепатиту В, проводяться щеплення серед груп ризику (медичні працівники, студенти вищих і середніх медичних навчальних закладів, працівники служб спеціального призначення тощо).
У травні 2011 року в Україні прийнято Концепцію державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року, яка дасть змогу покращити діагностику та збільшити доступ до лікування незахищених верств населення.

Людмила Бондаренко,
лікар-інфекціоніст
обласної клінічної інфекційної лікарні.