Упродовж місяця у Полтавському краєзнавчому музеї експонувалася унікальна виставка грецького фотохудожника Костаса Асіміса “Наш Афон”. В останній день її роботи відбулося урочисте закриття експозиції. І хоч заходи такого роду проводяться нечасто, у цьому випадку неможливо було не попрощатися і з такими дорогими для серця кожного світлинами, і з самим митцем, котрий знову завітав у Полтаву. Тож і зібралося у виставковій залі чимало гостей, які використали цю можливість – ще раз пройтися уздовж стін із прекрасними краєвидами Гори Афонської, яку називають пристанню спасіння, відчути дух безнастанної молитви за наш світ, подивитися в очі монахів і священнослужителів – такі світлі, чисті, мов душа їхня промовляє до кожного. Бо в кожного – свій Афон: бачила, з яким трепетом жінки-полтавки підходили до ікон Богоматері – Іверської, Всецариці й Скоропослушниці, до такого юного лика Великомученика Пантелеймона, до “твердині віри православної” – Миколи Чудотворця… І шептали їм свої молитви, і прощалися…
Урочистості було приурочено до 1025-річчя хрещення Київської Русі. Провів їх науковий працівник Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Гліб Кудряшов, надавши слово у першу чергу нашому гостю – Костасу Асімісу, котрий щиро дякував усім, хто підтримав його проект, і зізнавався в любові до Полтави, де зробив багато фотознімків. А ще – закликав полтавців берегти історичну архітектурну спадщину, на яку багате наше місто.
Заступник голови – керівник апарату обласної державної адміністрації Валерій Пархоменко та секретар Полтавської єпархії УПЦ протоієрей Михайло Волощук вручили почесні грамоти фотохудожникові, наголосивши, що його виставка – велика подія для полтавців. Це підтвердила й директор краєзнавчого музею Катерина Фесик, адже тисячі відвідувачів за цей місяць прийшли подивитися виставку.
Для усіх учасників урочистостей співала заслужена артистка України Олена Білоконь, а наприкінці заходу до Костаса Асіміса люди підходили, щоб запитати про щось важливе для себе, адже він фактично живе на Афоні, а ще – сфотографуватися із ним на згадку про зустріч й унікальну можливість побачити ось так, зблизька, Святу Гору, куди далеко не кожен зможе потрапити, а для жінок і взагалі це недозволено.
Може бути, що колись полтавці побачать і рідне місто, яким відкрив його для себе відомий фотомитець.

Лідія ВІТРИЧ
Журналіст