Вирушити у далеку дорогу до острова Нова Гвінея православного мандрівника, протоієрея Миколу Несправу спонукав пошук відповідей на духовні питання про древні культури, що збереглися на нашій планеті майже незмінними протягом багатьох тисячоліть. Зокрема бажання зрозуміти, на яких духовних підвалинах тримаються поняття про любов, доброту, милосердя у людей, які й сьогодні живуть первісним, племінним ладом у непрохідних джунглях. Втім, випробування, що постали на шляху експедиції у нетрях тропічних лісів, тобто численні ризики й небезпеки, змусили отця Миколу Несправу перейнятися й філософськими питаннями про цінність подарованого людині Богом життя. Розповідаючи про подолані труднощі, священик пригадав, як три доби йому з товаришами довелось іти у воді, що сягала до колін, а то й до пояса. Влаштовувати перепочинок можна було, тільки діставшись до чергового поваленого дерева. І найприголомшливіше те, що такі екстремальні умови життя є цілком прийнятними для місцевих аборигенів – папуасів.

Експедиція побувала у поселеннях легендарного племені короваїв, яке лише в 1970-х роках дізналося, що, крім них самих, світ населений ще й іншими людьми. Найбільше враження на мандрівників справили тамтешні “хмарочоси” – короваї будують свої оселі на деревах, на висоті від 10 до 30 метрів. Багато спогадів у протоієрея залишилось і після знайомства з асматами, які населяють південно-західне узбережжя острова Нова Гвінея. Звісно, важко збагнути, що в сучасному світі є люди, які не мають жодного поняття про інститут сім’ї та не вважають за злочин канібалізм.

Метою подорожі до Мексики було безпосереднє дослідження календаря майя, з яким наприкінці минулого року пов’язувались чутки про кінець світу, а також – пошук взаємозв’язку між древньою індіанською культурою і біблійною історією.

Світлини, представлені на виставці, дають змогу більше зрозуміти культуру, звичаї, устрій життя різних племен, “прочитати” по обличчях, “загублених” серед джунглів людей, зрозумілі без жодних перекладів у кожній точці планети почуття радості чи печалі, буденної нудьги чи душевного піднесення… Цікавим доповненням на виставці до світлин є привезені священиком із мандрів народне вбрання, предмети побуту.

Протоієрей Микола Несправа розповів, що подорож стала для нього не тільки пізнавальною з точки зору, наприклад, етнографічних досліджень, а й вирішальною в сенсі усвідомлення свого місця у світі, адже, стикаючись із небезпекою, людина, природно, переосмислює життєві пріоритети і вчиться безпомилково відділяти зерна істини від полови умовних вартостей.