Подібно до того, як у храмі спільна молитва об'єднує прихожан на церковній службі в бажанні бути чистішими душею і щирими в покаянні, й робить його стократ сильнішим, так і це спілкування учасників та глядачів концерту зміцнює всіх у розумінні нерозривності православних, національних, історичних, культурних традицій нашого народу. Вражає, захоплює повнотою відображення характеру українців, що в ньому гармонійно поєднуються і християнська смиренність, яка звучить у церковних піснеспівах, і велич духу, і тонкий гумор, і сердечна ніжність з патріотичних, жартівливих та ліричних шедеврів. І ось, коли все це лунає з однієї сцени, причому переважно у виконанні духовенства й людей, котрі служать чи навчаються при храмах, відчуття тисячолітньої єдності нашого народу звучить у душі кожного, немов сам різдвяний передзвін.

– Такі події важливі для виховання молодих поколінь, – зазначив у відгуку про концерт митрополит Полтавський і Миргородський Филип. – Бо допомагають глибше збагнути, на якій землі ми живемо, наскільки прекрасні в нас духовні, православні традиції. Різдвяний концерт, у якому ми прославляємо новонародженого Христа, – це благодійно-доброчинна акція Полтавської єпархії, міського управління культури та Палацу дозвілля "Листопад".

Концертна програма тривала близько двох із половиною годин, і кожного її учасника зал зустрічав із тією теплотою, яку дарують тільки дорогим друзям, адже у пам'яті відразу спливали спогади про те, скільки добрих емоцій той чи інший із них залишив у серцях глядачів під час попередніх зустрічей. Відкрив дійство архієрейський хор Свято-Макаріївського кафедрального собору, виконавши тропар Різдву Христовому та українську колядку "Ой рано, рано".

Пізніше хор духовенства собору під диригуванням Дмитра Литвиненка зворушив глядачів твором, який багато років тому написав Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан). Цікаво, що йдеться про дивовижно ніжну й ліричну, улюблену багатьма поколіннями пісню "Ромашка белая". Камерний хор "Гілея" під керівництвом Леоніда Журавського зачарував шедевром Миколи Леонтовича "Щедрик". Подібно тій ластівці, про яку хористи співали, їхні голоси летіли над залом, бажаючи  кожному  щастя  й  добра.

Постійний учасник єпархіальних концертів, автор і виконавець Володимир Бойко, нагадав, що нашу земну радість Різдва мають розділити й ті, хто вже на небі. Зокрема замучені, закатовані в страшні роки сталінського терору. Він розповів, що така доля спіткала і його дідуся. Всім невинно убієнним у 1930-ті роки Володимир Бойко присвятив пісню "Красные листья Сибири". Вона також летіла над залом, як зграя птахів. Але вже зовсім печальних: "Тело отпевали в небе птицы. Взять их так с собой душа просила"…

Найбільше аплодисментів святкового вечора прозвучало, напевно, для архієрейського хору Свято-Макаріївського кафедрального собору і, зокрема, для його соліста Олександра Дубового, який безсмертними рядками Тараса Петриненка всім нагадав, що "дороги іншої не треба, поки зорить Чумацький Шлях…" ("Україна"). Як і щороку на цих концертах, затамувавши подих, зал слухав квартет храму великомучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії під керівництвом Тетяни Дубової, який подарував різдвяні колядки. Сердечно вітала публіка також творчі колективи ПНПУ ім. В. Г. Короленка – "Тисяча років музики", "Благовіст", "Черемшина", "Чебрець". Уже не вперше у рамках такого концерту на сцену вийшла народна артистка України Наталія Хоменко з ансамблем обласної філармонії "Чураївна", а також пісенно-танцювальний колектив "Полтава". Завершилось дійство велично – весь зал стояв, ніби в соборі, а зведений хор учасників концерту виконував пісню-молитву "Боже, великий, єдиний, нам Україну храни".