Про роль і місце Василя Кричевського в українській культурі свого часу дуже влучно сказав його молодший сучасник, художник і поет Святослав Гординський: "Якщо уявити собі мистецтво якогось народу як храм, що спирається на колони, то, власне, однією з таких колон українського мистецтва був Василь Кричевський".

Про це йшлося на відкритті виставки "Суцвіття талантів родини Кричевських", що присвячена 140-річчю від дня народження Василя Григоровича Кричевського, яке нині відзначається в Україні на державному рівні.

– Василь Кричевський сьогодні зустрічає гостей на сходах – це його портрет роботи Леоніда Тоцького, подарований нам до 120-річчя видатного майстра, – зазначає директор краєзнавчого музею Катерина Фесик.

Саме на цьому місці він сфотографувався, коли побував у музеї 1939 року. І, як повідомила його директор, є ідея присвоїти музею ім'я Василя Кричевського – її має підтримати полтавська громада.

У 1903–1906 роках митець жив у Полтаві, розробляв оформлення будинку земства, інтер'єри. Його модерний стиль ґрунтується на традиціях народної архітектури, а в основі будинку – образ української сільської хати. Будинок Лохвицького народного дому, комплекс земської губернської гончарної майстерні в Опішні, будинки Вернадського і Милорадовича на Полтавщині також було споруджено за його проектами. Як повідомив директор Інституту керамології, доктор історичних наук Олесь Пошивайло, в Опішні буде відкрито перший в Україні музей мистецької родини Кричевських.

Про видатного українського маляра й архітектора сказали своє слово багато промовців, серед яких були й онук Василя Кричевського, Василь Лінде-Кричевський, та правнук, також Василь, котрий, до речі, є студентом Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.

Після урочистостей у фойє гості перейшли до виставкової зали, де їх із представленими роботами мистецької родини Кричевських ознайомила старший науковий співробітник музею Галина Галян. Є тут і меморіальні речі Кричевських – етюдник, лекала, ступка з товкачиком, мундштук, щіточка для іконопису, стільчик, килим із збірки родича – Данила Щербаківського, що додає експозиції особливого домашнього затишку. Тим паче, що міські пейзажі Франції, Венесуели, Венеції сусідять із українськими краєвидами, які патріарх родини писав до кінця свого життя навіть за океаном.