…Не краєм язика тільки вимовляй, але молися від усього серця; об'єднуй в одне і тіло, і душу, і розум. Якщо хто і трудиться нерозважливо, тобто не прислухаючись до себе, такої не має нагороди від Бога, але навіть і прогнівляє Його. Як той, хто переповнює діряву посудину водою, не може ніколи наповнити її, так і той, хто молиться без уваги, не отримає нагороди. Потрібно не просто проговорити псалом або створити молитву, як би виконати свій звичайний урок; але псалмом і молитвою потрібно молитися Богові від усього серця і постійно в розчуленні душевному, з чистими думками. Бог не вимагає кількості встановлених псалмів і молитов, а слухає незбентежений і твердий розум наш. Бо багато тисяч молитов здійснюють язиком, розумом же помишляють суєтне, погане й нечисте; то як Бог почує і послухає таких? Сама ти не знаєш, що твориш, о, людино!.. Не все мале є малим, і не все велике є великим і досконалим. Але набудь посту і страху Божого, прийми сумний і скорботний вигляд, тобто стій на молитві розчулено, скромно і, уявляючи себе перед престолом Божим і вважаючи себе землею і попелом, павуком і мурахою, а справу свою – павутиною, відчувай себе ніби судимим від Бога, переступившим заповіді Його і вчинившим усе зле. Ноги потрібно тримати прямо, ступні – разом стисло і не переступати з місця на місце, руки пристойно покласти на грудях… Бо недремне Око день і ніч дивиться, що ми робимо, що думаємо або як живемо, на кого покладаємо надію в усякій скорботі й нужді – чи на людину, чи на Його щедроти. І як хоче Великий Владика і праведний Господь наш, Ісус Христос Син Божий, істинний Бог, і так може позбавити нас від усякої напасті й біди. А себе вважай гіршим всякої людини і всякої тварі, й справу свою вважай неугодною Богові. Без цього ж таємна безстрашність збуджує хульно зарозумілість. По вірі нашій і Бог допомагає нам у всякій нужді. Якщо сильніше сподіваємося і надіємось, сильніше і Бог допомагає нам.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.