Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Оливковій горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо. Після зішестя на апостолів Святого Духа вони вирушили по світу з проповіддю Євангелія. Святий Андрій вирушив зі словом Божим у східні країни. Він перетнув Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов побережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я і по Дніпру піднявся до того місця, де тепер стоїть Київ. “Вірте мені, – сказав апостол своїм учням, –  що на горах цих засяє благодать Божа: велике місто буде тут, Господь просвітить цю землю святим хрещенням і спорудить тут багато церков”. Потім апостол Андрій благословив київські гори і поставив на одній із них хрест, провіщаючи прийняття віри майбутніми жителями України-Русі.

На своєму шляху Первозваний апостол зазнав багато печалей і мук від язичників: його виганяли з міст, били. Та все ж трудами святого апостола Андрія виникали християнські церкви, в яких він ставив єпископів і священство. Після повернення в Грецію він потрапив у немилість до правителя міста Патри – Егеата – й близько 62-го року після Різдва Христового був розіп’ятий на хресті. Два дні апостол з хреста продовжував доносити Христове вчення до городян. Злякавшись народного гніву, Егеат наказав припинити страту. Але святий Андрій став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. І поки воїни намагалися зняти святого з хреста, він уже віддав свою душу Богу.

В народній традиції звичаї та обряди, якими наші предки відзначали день пам’яті Андрія Первозваного, мають стародавній, дохристиянський, характер: угадування майбутньої долі, ритуальне кусання калити – медово-фруктового коржа, запеченого до твердості сухаря.