Згодом закінчив двокласну школу і мав право складати іспити на сільського вчителя. Але не судилося. Мирні плани перекреслила Перша світова війна. Сидір Ковпак служив розвідником на Південно-Західному фронті, брав участь у Брусиловському прориві. Додому повернувся із двома Георгіївськими хрестами.

…1941 рік. Нещадне полум’я війни з блискавичною швидкістю наближалося до Путивля, що в сусідній Сумській області, де головою райвиконкому працював Сидір Ковпак. У нього був вибір – евакуюватися (Сидору Артемовичу було вже 55 років) чи залишитися в тилу ворога й організувати партизанський загін.

Перший бій із фашистами ковпаківці, яких було значно менше, виграли ще у вересні 1941 року. Тоді проти них німці пустили навіть танки. Один із них, підбитий партизанами, до цього часу стоїть у Спадщанському лісі. Відтоді це пам’ятник партизанській мужності та звитязі. А 22 вересня щороку в Україні відзначають День партизанської слави.

У роки Великої Вітчизняної війни партизани-ковпаківці провели кілька рейдів у тилу ворога, сотні масштабних воєнних операцій, завдавши значних втрат окупантам.

Після Перемоги Сидір Артемович Ковпак працював заступником Голови Президії Верховної Ради УРСР, вів велику громадську роботу, не поривав зв’язків із рідною Котельвою. Помер партизанський генерал у Києві, похований на Байковому кладовищі.