Для земляків великого аскета цю святиню передав намісник Ставропігіального чоловічого монастиря Преподобного Паїсія Величковського міста Сімферополя архімандрит Гавриїл (Анісімов). До дня пам’яті видатного полтавця ікона преподобного, в яку вмонтована капсула з частинкою його мощей, знаходитиметься у Свято-Макаріївському кафедральному соборі. Потім її перенесуть до Спаської церкви, де вона залишиться вже назавжди. Прикметно, що сама ікона створена земляками подвижника – майстрами іконописного відділення Полтавської місіонерської духовної семінарії.

25 листопада у Свято-Макаріївському кафедральному соборі служіння пізньої літургії очолив митрополит Полтавський і Миргородський Филип. По її завершенні Владика подарував на знак вдячності архімандриту Гавриїлу ікону з частинкою мощей святителя Афанасія (Вольховського), полтавського чудотворця.

Вірян, які прийшли до собору молитовно поклонитися великому земляку, котрий ніколи не цурався свого походження і все життя у листуванні незмінно вказував, що він – “родимець полтавський”, виявилось значно більше, ніж може вмістити храм. Вервечки людей, що завертали з сірого осіннього ранку до соборних воріт, із яких дихало їм назустріч тепло церковного співу й свічок, продовжували прибувати сюди до самого завершення літургії. Одних покликала провести неділю в соборі саме значущість події, наприклад, паломниця з Густинського Свято-Троїцького монастиря, що на Чернігівщині, приїхала у Полтаву в гості й, дізнавшись у Хрестовоздвиженській обителі про принесення частинки мощей Паїсія Величковського, попри поважний вік та те, що пересувається з милицями, прийшла до собору поклонитися пам’яті святого. Інші віряни, і таких, здається, було навіть більшість, того недільного ранку лише дізнались біля воріт храму про призначені у ньому церковні урочистості. Вони, як, наприклад, і полтавка Лідія Федорівна, вже не уявляють свого життя без молитви в храмі, без того, щоб причастити діток, поспілкуватися зі священиками. І це, певно, найкращі слова, які з нагоди визначної події могли прозвучати в сучасній Полтаві для Паїсія Величковського від його земляків, від усіх, за кого він уже сотні років просить Всевишнього.