Переддень посту – так звані заговини. Слово “говіти” – слов’янського походження, воно означає “готувати себе” (йдеться передусім про духовне налаштування на піст). Православні відзначають початок посту посиленою молитвою. Тож вранці йдуть до храму на Літургію, а вже повернувшись додому, влаштовують обід. Тобто початок посту, як і його закінчення, супроводжується святкуваннями.

Встановлення Різдвяного посту, як й інших багатоденних постів, належить до стародавніх часів християнства. Спочатку цей піст тривав трохи більше тижня, але на Соборі 1166 року, що відбувся при Константинопольському патріархові Луці, всім християнам було визначено тримати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів. У Церковному статуті його так само, як і Великий піст, називають Чотиридесятницею.

На Різдвяний піст припадають дні шанування старозавітних пророків Авдія, Наума, Авакума, Софонії, Огія, Данила. Таким чином церква нагадує православним християнам про те, як люди Старого Завіту з надією і нетерпінням чекали порятунку роду людського.

Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. Сенс його в тому, щоб завдяки моральній праці над собою людина могла зустріти свято Різдва Христового з чистим серцем, з чистою совістю. Щодо фізичних обмежень, то Пилипівський піст вважають неважким. Під час нього забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також яйця; в понеділок, середу і п'ятницю дозволено вживати рослинну їжу без олії, а у вівторок і четвер – рослинну їжу з олією. В суботу й неділю (до 2 січня), а також на великі свята можна їсти рибу. З особливих причин допускається полегшення посту.

За народними традиціями в переддень Різдвяного посту в кожній оселі готували багато страв – борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м’ясо, птицю. За давнім звичаєм до батьків обов’язково мали прийти “на вечерю” дочки із зятями, які недавно взяли шлюб, а також запрошували кумів та одиноких односельців. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли надходив час розходитися по домівках, молодиці домовлялися про сходки – після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно. Чоловікам у цей час належало вдосталь заготовити на зиму дров, тому й жартували: “Як хочеш лози, то в Пилипівку вози”.

Піст вводив обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювалися правила поведінки. Дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам – одягати сорочки з червоною вишивкою.