З моменту прийняття Верховною Радою України Закону “Про арбітражний суд” 4 червня 1991 року і до середини 2001 року арбітражні суди України пройшли період становлення і розвитку, впевнено зайнявши своє самостійне місце в системі органів правосуддя.

У червні 2001 року закінчився п’ятирічний термін дії пункту 12 “Перехідних положень” Конституції України 1996 року. Задля збереження судової системи і судочинства в межах конституційного поля було прийнято ряд законів, що вносили суттєві зміни в судоустрій та судочинство. Цей процес отримав неофіційну назву “мала судова реформа”. Так, було внесено зміни до Законів “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про органи суддівського самоврядування”, “Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України”, до Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального кодексів України. Замість Арбітражного процесуального кодексу України став діяти Господарський процесуальний кодекс України. Зміни, які відбулися в законодавстві, засвідчили, що господарська юрисдикція й після судової реформи не втратила своєї актуальності.

У 2001 році арбітражні суди перейменовано в господарські, тоді ж створено й апеляційні господарські суди; дволанкова система стала триланковою системою спеціалізованих судів. У лютому 2002 року, під час проведення судової реформи та після прийняття Закону “Про судоустрій України”, господарські суди зайняли своє місце в загальній судовій системі як окрема ланка спеціалізованих судів.

Мала судова реформа не забезпечила переходу до чіткої спеціалізації судів, як це визначено Конституцією, хоча проводилась відповідно до європейських правових стандартів. Тож проблема подальшого реформування судової гілки влади залишилася. Вона стосувалася фактичної реалізації принципу незалежності судової влади та суддів, належного професійного рівня суддівського корпусу, матеріально-технічного й інформаційного забезпечення судів та соціального забезпечення суддів.

16 березня 2005 року відбулися парламентські слухання з питань здійснення судово-правової реформи в Україні, під час яких було вказано на гостроту назрілих змін у правосудді, яке захищає найбільш важливу сферу суспільних відносин, що поєднують водночас особисті, майнові, економічні, соціальні, політичні права громадян, а також господарюючих суб’єктів.

Реформування судової системи – одна з найскладніших, найвідповідальніших проблем становлення державності. З самого початку ідеологія судової реформи полягала в тому, що вона повинна проводитися в інтересах громадян України. У цьому напрямі були створені необхідні умови для нормальної ефективної діяльності Вищого господарського суду України та утворено Вищий адміністративний суд України, що, безперечно, стало вагомим кроком до модернізації судової системи, розширення гарантій захисту прав громадян під час судочинства, забезпечення верховенства права.

Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 було затверджено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Концепцією було визначено курс на створення науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на найближчі десять років.

Система господарських судів досить успішно пройшла період становлення, і підтвердженням цьому є прийнятий 7 липня 2010 року Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, яким за Вищим господарським судом України закріплено право остаточної касації. Суди господарської юрисдикції отримали право на рівне з судами іншої юрисдикції представництво у Раді суддів України та на З’їзді суддів.

Прийнятий у 2010 році закон підтвердив виняткову важливість судової гілки влади в житті держави. При цьому судовий захист господарських правовідносин був і залишається одним із найважливіших чинників становлення і розвитку економіки України.

Нині Господарський суд Полтавської області визначив пріоритетні напрями діяльності, запровадив спеціалізацію суддів. Триває постійна аналітична робота з вивчення та узагальнення практики вирішення окремих актуальних категорій справ. Це не лише сприяє якісному здійсненню судочинства, винесенню правильних, безпомилкових рішень, а й допомагає в оперативних висновках і прогнозах. А зіставлення, що базуються на конкретному документальному матеріалі з конкретних питань господарської практики, дають змогу своєчасно помічати динаміку, тенденцію, виявляючи домінуючі напрями їх розвитку, робити прогнозування, а отже – планування необхідної практичної дії. Проведені структурні зміни в суді дали можливість поліпшити роботу суду стосовно своєчасного контролю дотримання строків розгляду справ, підвищення їх якості, усунення дублювання в роботі, покращили контроль проходження потоку ділової кореспонденції та своєчасного вирішення всіх проблем, які постійно виникають у роботі.

Упродовж останніх років створено належні умови праці. Кожен суддя, а їх сьогодні 22, має окремий робочий кабінет. Для відправлення судочинства у порядку, визначеному законом, облаштовано три зали судових засідань, які мають технічні засоби фіксації судових процесів. Як судді, так і помічники повністю забезпечені комп’ютерною технікою. Комп’ютеризовано діловодство, кадрову та фінансову роботу. Прозорість відправлення судочинства забезпечується інформацією про те, як рухається конкретна справа інформаційно-обліковим центром, а також доступом до судових рішень. Сьогодні Господарський суд – це дієва, високопрофесійна спеціалізована ланка, спроможна надійно забезпечувати одну з основних конституційних вимог щодо рівності всіх суб’єктів господарювання перед законом.