На семінарі обговорили питання залучення дітей з особливими освітніми потребами у процес навчання і виховання загальноосвітнього навчального закладу. Інклюзивна освіта надає можливість кожному учневі задовольнити свою потребу в розвитку, а також рівні права в отриманні освіти, незалежно від соціального стану, расової приналежності, фізичних і розумових здібностей. Діти з особливими потребами повинні навчатися у звичайних школах, але до цього не готове саме суспільство, йшлося на семінарі. Констатувалося, що розпочали експериментувати із впровадженням інклюзивної освіти в Україні ще на початку 2000-х років. Упродовж останнього періоду до українського законодавства внесено зміни, які відповідають міжнародним стандартам, а з 1 вересня цього року в школах з’явилася нова педагогічна посада – асистент вчителя.

Розвиток інклюзивної освіти потребує подальшого удосконалення нормативних засад упровадження інноваційних технологій, узгодження системи освітньої діяльності із потребами дитини, сім’ї та відповідної підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Учасники зібрання відвідали загальноосвітню школу № 19 та спеціалізований навчально-виховний комплекс №26 обласного центру, де впроваджують інклюзивну освіту.

У рекомендаціях семінару визначено шляхи покращення якості освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, зокрема: створення електронного банку перспективного педагогічного досвіду з проблем інклюзивного навчання, здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед учасників навчально-виховного процесу щодо впровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечення психолого-педагогічного супроводу навчальних закладів з упровадженим інклюзивним навчанням.