Анатолій МІШИН: Полтавщина за соціально-економічним розвитком – один із лідерів в Україні. Отже, підбиваємо підсумки соціально-економічного розвитку регіону за 9 місяців 2012 року в програмі “Акценти з Олександром Удовіченком”. Зосередимо увагу на таких важливих питаннях, як медицина, освіта, житлово-комунальне господарство. І не менш важлива тема – вибори до Верховної Ради України. У другій частині нашої програми журналісти, присутні у студії, звертатимуться зі своїми запитаннями до голови облдержадміністрації.

22 вересня ми відзначили 75-ту річницю від дня заснування Полтавської області. В урочистостях із цього приводу взяв участь Прем’єр-міністр України Микола Азаров. До речі, цього року і Президент, і Прем’єр побували на Полтавщині. Олександре Васильовичу, це – особлива увага до нашого краю чи особливий контроль із боку центральних органів влади?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Передусім скажу, що Полтавщина прожила останні дев’ять місяців у напруженій праці. Недавні святкові події дали можливість і підбити певні підсумки, і сказати добрі слова тим, хто працює на виробництві, в бюджетній сфері, інших галузях. А найголовніше – треба зробити все для того, щоб збільшити виробництво. Тому результати, які маємо, – це у першу чергу заслуга трудових колективів, які працюють на полтавській землі. Втім ми добре розуміємо, що сьогодні у суспільстві є багато різних проблем, на які справедливо нарікають люди. Фінансовий ресурс, котрий є на даний час в Україні, повністю не задовольняє пенсійне забезпечення й ті пільгові категорії громадян, котрі потребують підтримки з боку держави. За два з половиною роки ми намагалися всіляко підтримувати виробництво. І досягли певних результатів. Приміром, новий електропоїзд – це серйозний крок вперед для наших вагонобудівників. Традиційно Крюківський вагонобудівний завод випускає понад 10,5 тисячі вантажних вагонів на рік. Ще два з половиною роки тому стояло питання про закриття традиційних ринків збуту в Російській Федерації. Нині ж створено пасажирську галузь вагонобудування. І сьогодні крюківські пасажирські вагони закупляють Казахстан, Молдова і та ж Росія. Отож варто наголосити, що слід прагматично відстоювати інтереси власних товаровиробників. Зрозуміло, нинішня стабільність у виробництві закладалася попередніми поколіннями. Унікальність ситуації на Полтавщині у тому, що диверсифікація економіки у нас відбулася ще 20 років тому і навіть раніше. Відтак зараз маємо розвинуту промисловість, сучасне сільське господарство, нафтодобувний і нафтопереробний комплекси. Гірничодобувна галузь Полтавщини – лідер на всьому пострадянському просторі. Ніде за роки після розпаду СРСР не введено в експлуатацію новий ГЗК. Ми ж до кінця року матимемо першу руду на новому Єристівському гірничо-збагачувальному комбінаті, який функціонуватиме поруч із Полтавським ГЗК. Туди вкладені мільярдні інвестиції компанії “Ferrexpo”. Це – серйозний виробничий і фінансовий потенціал. Взагалі Крюківський вагонобудівний завод і Полтавський ГЗК – два найбільших бюджетоутворюючих підприємства нашої області. Ми сьогодні треті у державі з наповнення бюджетів усіх рівнів. 14,5 мільярда гривень надійшло у державну і місцеву казну від полтавських підприємств. А з іншого боку вони мали можливість і далі розвивати своє виробництво.

Кілька слів про сільське господарство. Нинішній рік був важчим, ніж минулий. Втім, за нашими підрахунками, коли зберемо кукурудзу, матимемо 3,5 мільйона тонн зернових. Менший врожай, ніж торік, але у фінансовому плані товаровиробники не постраждають, адже кон`юнктура ринку і ціни змінилися. Ми навчилися вирощувати зерно і реалізовувати його. Але цього ще недостатньо для повноцінного сільськогосподарського виробництва. Наступний крок – розвиток тваринництва. Цього року 30 інвестиційних проектів на 700 мільйонів гривень реалізується на Полтавщині. Це – великі комплекси й невеличкі ферми, які незабаром вводитимуться в експлуатацію. Тож ми все-таки вибиратимемося із тієї руїни, куди свого часу потрапили.

Анатолій МІШИН: Як відомо, не дуже радують ціни на м'ясо і молочні продукти. Тож розвиток тваринництва врешті призведе до зменшення цін у магазинах?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Влада намагається це робити. У ринкових умовах необхідні важелі є, але їх не так багато. Ми можемо лише створювати конкуренцію, сприятливі умови товаровиробникам для реалізації власної продукції без посередників. Адміністративний вплив не застосовуємо, відійшли від цього. Хоча трапляються й певні проблеми. Наприклад, ми добилися, і є відповідне рішення Уряду, що молоко із селянських дворів закуплятимуть по дві гривні двадцять копійок. Раніше було – гривня п’ятдесят, гривня шістдесят копійок. Так, є спротив, бо ж посередники втратили серйозні прибутки. І сьогодні завдання влади – зробити так, щоб усі переробні підприємства закуповували молоко у селян по дві гривні двадцять копійок. Ми практично вже вийшли на фініш цієї роботи. Люди мають зрозуміти: якщо вони утримують корову і для них це єдиний прибуток, то, безумовно, держава повинна їх підтримати. З іншого боку розуміємо, що тільки промислове виробництво може давати якісну продукцію. Тому до кінця року плануємо надоїти на кожну корову по 5 тисяч кілограмів молока, минулого року було 4 тисячі 600. І Полтавщина стане лідером у державі по показниках молочного тваринництва. Це кроки, які треба здійснювати. Можливо, вони не завжди помітні, але саме завдяки їм плекається майбутнє. До речі, нещодавно відзначали ювілей Лубенського молокозаводу. Багатьом покупцям добре відома його марка “Гармонія” – високоякісна продукція. В області це єдине підприємство, яке не бере жодного кілограма молока від населення, тільки найвищого ґатунку від сільгосппідприємств. Таких виробників треба підтримувати.

Анатолій МІШИН: А що ж робити тоді тим, хто вдома вирощує корів?

Олександр УДОВІЧЕНКО: У нас є підприємства, які можуть переробляти молоко, що виробляється в індивідуальних господарствах. Зокрема на трьох сиропереробних заводах, окрім сиру, виробляють й інші продукти, де теж потрібна висока якість молока, але не настільки, як для дитячого харчування.

Взагалі дев’ять місяців Полтавщина прожила у напруженій роботі. Зрозуміло, проблем вистачає. І ми усвідомлюємо, що прес критики від людей, направлений в бік влади – від сільської ради до обласних структур, – переважно цілком справедливий. Треба просто вчасно робити висновки.

Високий загальнодержавний рейтинг Полтавщини, а це – четверте місце, радує, втім треба рухатися вперед. Адже є у нас сегменти економічного розвитку і суспільного життя, які тягнуть вниз. Ми – лідери щодо економічних і фінансових показників, але традиційно не можемо впоратися із ситуацію на ринку праці стосовно безробіття. Чому? Тому що у сільському господарстві дуже мало нових робочих місць. І тільки завдяки розвитку тваринництва можемо покращити стан справ. Демографічна ситуація теж поки що не змінюється. До цього часу народжуваність менша, ніж смертність. Взагалі проблем достатньо, і вирішити їх можна тільки разом при стабільній соціально-політичній обстановці.

Анатолій МІШИН: Як змінилася за останні півроку співпраця центр–регіони, Київ–Полтавщина?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Сьогодні фактично п’ять регіонів України є донорами державної казни, ми посідаємо третє місце. Всі інші області – дотаційні, які потребують фінансових вливань. Перед центральною владою ставимо питання: той, хто заробляє більше, повинен більше отримувати й на власні потреби. Цього року нас почули. Адже ніколи раніше близько 220 мільйонів субвенцій із Державного бюджету на соціально-економічний розвиток Полтавщини не виділяли. Ми ж маємо їх ефективно використати. Сьогодні в області зводиться 81 об’єкт. До кінця року постараємося використати всі кошти. Тож, думаю, центральна влада нас чує, бачить і достойно оцінює внесок полтавців на загальнодержавному рівні у розвиток вітчизняної економіки.

Ніна ЛЯПАНЕНКО, Українське радіо: Ви сказали: головні пріоритети – медицина й освіта. У нас будується перинатальний центр, але чи є нові школи та дитячі садочки? Тому що діти народжуються, а куди їм іти? Школи і садочки переповнені…

Олександр УДОВІЧЕНКО: У нас немає переповнених шкіл, хіба що у Полтаві. Натомість існує інша проблема – малокомплектні школи на селі. Сьогодні проблема, по-перше, як вести навчання у цих школах, а по-друге, що робити для того, аби зменшити навантаження на місцеві бюджети. Нещодавно я побував із робочою поїздкою у Лохвицькому районі. Там є наочний яскравий приклад нормального цивілізованого підходу. В селі Лука на базі дільничної лікарні створили амбулаторію сімейної медицини та відділення територіального центру, де, окрім медичних, надаються послуги перукаря, швачки тощо. Там збережено 18 наявних штатних одиниць, додатково прийнято на роботу 4-х працівників до територіального центру, проведено сучасне опалення, зроблено якісний ремонт. Ось саме таким чином треба реформувати матеріальну базу медицини у сільській місцевості. Також можна запитати: навіщо в Полтаві обласний перинатальний центр? Невже у нас стільки патологій вагітних, якщо у згаданому центрі зможуть приймати за рік 4 тисячі пологів? Хто з цим не стикається – слава Богу, але проблем справді чимало. Тому Президент і зініціював проект “Нове життя. Нова якість материнства і дитинства”, щоб у всіх обласних центрах за три-чотири роки побудувати надсучасні перинатальні центри третинного рівня, де можна було б виходжувати малюків вагою від 500 грамів. Використавши майже 60 мільйонів гривень, ми вже зараз матимемо на Полтавщині унікальний медичний заклад, що працюватиме на багато наступних поколінь.

А продовжуючи відповідь на ваше запитання, зазначу, що у 2011 році ми відновили 71 дитячий садок, цього року мають ввести в експлуатацію 26 дитсадків, в основному в сільській місцевості. У Кременчуці завершуємо будівництво школи і дитсадка. Також я побував на відновленому будівництві Червонозаводської школи Лохвицького району. 2012 року ми вирішили завершити цей довгобуд, виділивши 8 мільйонів гривень державної субвенції. Таким шляхом рухатимемося й далі. Де виникатиме потреба – обов’язково створюватимемо нормальні умови для навчання дітей.

Анатолій МІШИН: Переходимо до іншої, не менш важливої, теми – вибори до Верховної Ради України, які відбудуться 28 жовтня. Як на Полтавщині триває підготовка до виборів?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Ми несемо певну відповідальність за організаційні питання. Цим займаються структурні підрозділи обласної і районних держадміністрацій. Зокрема підготовкою приміщень, організацією зв’язку, низкою інших питань, котрі стосуються ведення реєстру виборців, передачі списків до виборчих дільниць. Бачимо, що є намагання окремих політичних сил та певних спостерігачів шукати недоліки. Тому завдання влади – зробити все для того, щоб вибори пройшли чесно і прозоро.

Анатолій МІШИН: Чи звертаються зі скаргами до Вас учасники виборчих перегонів?

Олександр УДОВІЧЕНКО: До облдержадміністрації не звертаються. Ідуть в окружні комісії. Практично всі проблеми згідно із законом мають вирішуватися у судовому порядку. Вже розглянуто десятки подібних позовів, які підтверджують те, що виборчий процес має й ускладнення. Що стосується облдержадміністрації, то задля розширення демократичності цього процесу центральна влада прийняла рішення забезпечити відеоспостереження на виборчих дільницях, як це робиться у цивілізованому світі. Тож сьогодні в області на 1273 дільницях встановлюються комплекси відеоспостереження. Є й проблеми. Приміром, на одній із дільниць Глобинського району такий комплекс щойно налагодили, як його вночі викрали. До кожної з дільниць міліціонера не поставиш. Тому охороною опікуватимуться сільради та керівники тих структур, де розташовані виборчі дільниці. Зрозуміло, треба зробити все для того, щоб подібних прикрих випадків не повторилося. Саме ж відеоспостереження дасть можливість в режимі он-лайн слідкувати за виборчим процесом. І це, вважаю, ще один крок до його більшої прозорості.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ, газета “Урядовий кур’єр”: Навесні влада оголосила про те, щоб передати водойми області, а їх близько 800, ефективним власникам, у тому числі й гідроспоруди. У якій стадії реалізація цього проекту?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Намагаємося усе зробити для того, щоб місцеві бюджети отримали більше грошей з одного боку, а з іншого – щоб з’явився ефективний користувач – людина, котра могла б без ризиків вкладати кошти у зариблення водойм і займатися рибництвом задля ведення бізнесу. Стосовно гідроспоруд, то рішення необхідно приймати на державному рівні. Думаю, у першому півріччі наступного року ця робота обов’язково буде завершена.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ, газети “Голос України” та “Полтавський вісник”: Хочу повернутися до питання ціни на молоко. Буквально кілька днів тому дзвонили мої земляки із села Стовбина Долина Новосанжарського району. Вони скаржилися, що там іще йде війна за ціну, яка поки що становить 1 гривню 80 копійок. Чи можна вважати, що це залишкові, локальні бої? І хто повинен контролювати ці процеси?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Я вже говорив, що в області закупівельна ціна на молоко – дві гривні двадцять копійок – встановлена майже всюди. Але, безумовно, є точки, де перекупники, які стоять між підприємством і селянином, хочуть залишитися основними гравцями у цьому ланцюжку. Думаю, мине не більше місяця, і ситуація стабілізується. Рішення про ціну – урядове, і воно повинно бути виконано. Є форми переконання й економічні методи, коли купляти молоко за низькими цінами просто буде невигідно.

Анатолій ВАСЕВИЧ, Всеукраїнська громадсько-політична газета “Зоря Полтавщини”: Олександре Васильовичу, в багатьох регіонах України побудовано сучасні овочесховища. Цей крок покликаний зберегти доступні ціни на українські овочі. Як поширюється подібний досвід на Полтавщині?

Олександр УДОВІЧЕНКО: В деяких областях України, закрема на Херсонщині, Київщині, справді є надсучасні овочесховища, у будівництво яких інвестовано десятки мільйонів доларів. На Полтавщині сьогодні немає підприємців, готових вкладати такі ресурси в овочівництво. І все ж цим шляхом ми теж ідемо. Адже влада повинна робити все для того, щоб люди мали свої овочі на столі, витісняючи імпортні. Торік зведено десять різного об’єму картопле- й овочесховищ, приміром, у Комишні Миргородського району, в Кременчуці, Котелевському районі. Там є вентиляція, кондиціонування, необхідний температурний баланс.

Сьогодні ми підтримуємо тих, хто, наприклад, займається садівництвом. Масовою ця справа ще не стала, бо ж для неї потрібен економічний стимул, а головне – час. Ми ж відпрацювали схему, щоб на базі старих садків оновлювати і садити нові плодові дерева.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, газета “Вечірня Полтава”: Коли Ви говорили про лікарняні заклади, що зводяться в області, то оминули увагою будівництво обласного протитуберкульозного диспансеру. Які перспективи у цього об’єкта?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Ми готуємо третю чергу дев’ятиповерхового основного корпусу. Поставлено завдання до кінця року звести цю будову і пустити тепло, щоб узимку можна було продовжити внутрішні роботи. Наполегливо йдемо до завершення зведення довгобуду. Довелося навіть розібрати вже викладену стару коробку, яка втратила опору. Проект застарів, тож нині будуємо за більш сучасним проектом і сподіваємося, що 2013 рік для цієї будови стане визначальним.

Лариса КОБА, газета “Село Полтавське”: Олександре Васильовичу, як Ви впливаєте, які важелі застосовуєте стосовно аутсайдерів – відстаючих районів чи тих, хто просто гірше працює?

Олександр УДОВІЧЕНКО: Ми живемо в інших умовах, ніж у радянські часи. Зараз немає адмінресурсу як основоположного в організації всієї роботи і виконання тих чи інших планових речей. Немає нарядів, тож іншими повинні бути й підходи. І якщо останнім часом ви не бачили кардинальних кадрових рішень, то це не означає, що у нас маса проблем із кадрами. На Полтавщині працює понад 400 голів сільських рад. За підготовкою це – різні люди, але всі вони прийшли з добрим наміром забезпечити повноцінне функціонування своєї громади. Їх вчити треба, а не займатися адмініструванням. Це стосується і райдержадміністрацій. Той, хто не справляється з роботою, повинен зрозуміти і сам піти. До речі, таких випадків чимало. Думаю, командний метод дасть значно більший ефект.

Від редакції. У зв’язку з газетною специфікою до публікації не увійшли окремі епізоди телепрограми.