Плащаниця зберігається в Єрусалимі, на подвір’ї Гефсиманської обителі, у Малій Гефсиманії, розташованій навпроти входу до Храму Гроба Господнього. Видатний історик-літургіст Олексій Дмитрієвський, який побував там у 1898 році  на церковній службі в честь Успіння Божої Матері, писав: “Плащаниця ця являє собою зображення Богоматері на дошці завдовжки аршин зі чвертю чи півтора аршина, обвите срібним звивальником, або поховальними пеленами, від шиї до ніг, одягнутих у срібні сандалі. Відкрите обличчя Богоматері, написане художньо, оточене німбом, шитим золотом. Плащаниця ця знаходиться тут перед іконою Божої Матері Милостивої на окремому ложі, оточеному свічниками, на яких невгасимо горять свічки, що запалюються ревними богомольцями. Біля цієї плащаниці служаться в “успенські дні” паракліси-молебні та акафісти з ранку до глибокої ночі, а о третій годині після обіду відправляється вечірня”.

Минулого тижня офіційна делегація УПЦ урочисто принесла Плащаницю з Єрусалима до Києва, там вона перебувала у Києво-Печерській лаврі. 24 вересня її зустрічали в Полтаві.  В очікуванні цієї події до Свято-Макаріївського кафедрального собору прийшли тисячі вірян. Урочисту зустріч святині з благословення митрополита Полтавського і Миргородського Филипа очолив секретар єпархії протоієрей Михайло Волощук. Під святковий передзвін ковчег із Плащаницею внесли до собору, де відбувся молебень.

– Те, що зараз відбувається, є великою милістю Божою, адже Плащаниця Пресвятої Богородиці дуже рідко залишає межі Єрусалима, – розповів Михайло Волощук.  – Для України ця подія є символічною, тому що наші головні православні лаври названі в честь Успіння Пресвятої Богородиці. Багато храмів Божої Матері є й у нашій області. Полтавська єпархія стала першою, куди після Києва прибула святиня, – і це також Боже благословення для нашого краю.

Щоб помолитися перед Плащаницею Пресвятої Богородиці, прочани прибували з різних куточків області – кожен зі своїми печалями й турботами, але всі разом – із великими сподіваннями на те, що їхні молитви буде почуто. 

– Я приїхала з Кременчука попросити Пресвяту Богородицю про здоров’я й духовне спасіння своїх діток, – розповіла Ольга Сиротенко. – Взяла з собою і десятимісячну донечку. Життя таке, що всі ми іноді впадаємо у відчай, у печаль і не знаємо, до кого звертатися за підтримкою. А мені вже не один раз Пресвята Богородиця допомагала. Та й від інших багато чула, що молитва до Богородиці ніколи не буває безсильною, якщо не відразу, то через певний час полегшення обов’язково настане.

– Приїхала тому, що вірю в Бога, тому, що шукаю у вірі душевне заспокоєння, – сказала карлівчанка Надія Степаненко. – Коли я почула від знайомої про цю подію, відразу вирішила збиратися в дорогу. Людей тут багато, напевно, кілька годин стоятиму в черзі, але це неважко, колись заради того, щоб уклонитися святині, люди пішки йшли мало не через усю країну.

Обидва дні перебування Плащаниці Пресвятої Богородиці в Свято-Макаріївському кафедральному соборі Полтави людський потік у бік храму не припинявся. Двері собору буди відкриті для вірян до глибокої ночі. 26 вересня після 11-ї години одна з найбільших християнських святинь вирушила у Харків. Надалі священна реліквія побуває ще в 10 містах України.