У 2008–2009 роках Україну, як тоді казали, охопила світова економічна криза. Її ознаки – зниження виробництва, скорочення споживання і знецінення заощаджень. Криза б'є перш за все по окремій людині – втрата роботи, зниження реальних доходів, депресія, погіршення працездатності.

Вже згодом провідні аналітики визнали: криза в Україні була спричинена діями уряду Юлії Тимошенко, проте звільненим працівникам вже було байдуже, від якої саме кризи вони постраждали. Одна десята працездатних українців була не працевлаштована, рівень безробіття серед молоді – вдвічі більший (кожен п'ятий шукав роботу). Україна ввійшла у п'ятірку країн світу за рівнем еміграції. Заробітчанство охопило країну. Діти залишалися без батьків, а дідусі та бабусі – без турботи синів і дочок.

Разом із катастрофічною кількістю непрацевлаштованого населення підприємства остерігалися розширювати виробництво, оскільки не мали змоги брати кредити під пропоновані банками відсотки. Держава практично самоусунулася від створення справедливих умов на ринку праці.

Прийняття Закону "Про зайнятість населення" – один із перших кроків у регулюванні трудового законодавства і стимулюванні створення нових робочих місць. Людина, яка втратила роботу, не залишиться наодинці з цією проблемою.

Ліквідація молодіжного безробіття

Рівень безробіття в Україні протягом останніх двох років знижується. Якщо у 2009 році він становив 9,6 відсотка людей працездатного віку, то вже у 2010 році – 8,8 відсотка, у 2011-му – 8,6 відсотка. Прогнозується суттєве зменшення кількості безробітних вже цього року, а з наступного – набуде чинності закон про зайнятість, тож економіка країни отримає потужний імпульс для вирішення цієї проблеми.

Основний принцип нововведень – стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, а також створення державних механізмів вирішення причин безробіття. Віце-прем'єр-міністр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко зазначив: "Свого часу я брав на роботу багатьох людей і можу сказати, що молодь цікава своїм запалом і нестандартним мисленням, а люди зрілого віку цінні тим, що вони мають досвід".

Серед молоді чи не найбільше людей, які перебувають у пошуку роботи. Це спричинено кількома факторами. Перше – дисбаланс на ринку праці. Навчання на так званих престижних спеціальностях не гарантує працевлаштування, сьогодні спеціалісти технічних професій та кваліфіковані робітники – на вагу золота. Для вирішення проблеми цього року розпочалася активна співпраця між Міносвіти і Федерацією роботодавців, які створять державне замовлення у ВНЗ, адекватне вимогам ринку праці.

Друга проблема – відсутність досвіду у випускників вищих навчальних закладів. Теоретичні знання необхідно перетворювати на практичні навички. Задля цього запроваджується механізм стажування студентів, яке записуватиметься у трудову книжку як стаж роботи. Таким чином, виробнича практика перетворюється на корисну діяльність. Водночас створюється механізм, коли роботодавець не менше за випускника зацікавлений його працевлаштувати, адже в цьому випадку він отримує економічний зиск – стовідсоткову компенсацію єдиного соціального внеску. Цю ж компенсацію він отримає, якщо візьме на роботу інвалідів, матерів-одиначок, людей передпенсійного віку.

Нова професія: ніколи не пізно

У колах економістів давно "гуляє" думка, що сучасне виробництво працює на старше покоління, яке із покращенням медицини та підвищенням загального рівня життя кількісно складає близько третини населення.

Багато людей старшого віку чекають пенсії, бо зможуть нарешті займатися омріяною справою. Зараз держава сприятиме тому, щоб їхній вік не стояв на заваді зміні діяльності, місця роботи або організації власної справи. Люди, старші за 45 років, зможуть отримати "ваучер" на 12000 гривень, щоб змінити кваліфікацію, – і це після 15 років стажу! Хто не мріяв хоча б раз у житті змінити сферу діяльності? Тепер старші люди матимуть перевагу не тільки у своєму досвіді, а й у можливості оволодіти новими знаннями і технологіями. Їхні відповідальність і серйозне ставлення не будуть знівельовані передпенсійним побоюванням звільнення.

Свій досвід старше покоління може використати також для створення власної справи, адже держава допоможе вирішити організаційні питання, а також надасть пільги у кредитуванні, фінансову підтримку перших кроків у підприємництві.