А вже в грудні – рік у рік із першим публічним кіносеансом у Парижі – Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі. Професійне свято працівників кінематографії – День українського кіно – встановлене Указом Президента України у 1996 році.

Біля витоків національного ігрового кіно стояв катеринославець Данило Сахненко, який 1911 року почав зйомки художнього фільму "Запорізька Січ", потім були "Наталка Полтавка", "Наймичка". Демонстрував він свої стрічки на кінопроекторі, співавтором у створенні якого був народний умілець зі Слобожанщини Йосип Тимченко.

Значний внесок у розвиток української кінематографії здійснили на початку XX століття кінорежисери О. Алєксєєнко, В. Василенко, Д.Марченко, Ф. Левицький, Т.Піддубний, М. Полянський, наш земляк Д. Байда-Суховій та інші.

1927 року було розпочато будівництво грандіозної кінофабрики, яка пізніше отримала назву "Українфільм", а згодом – "Київська кіностудія художніх фільмів". Тут було зосереджено виробництво не тільки ігрових, а й документальних та науково-популярних картин. Її дітищем став перший звуковий фільм "Симфонія Донбасу" відомого кінопубліциста Дзиги Вертова. На кіностудії працювали справжні майстри екрана – Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Ігор Савченко, Тимофій Левчук, Леонід Луков, Лесь Швачко… Тут були створені такі високохудожні фільми, як вікопомна "Земля", "Звенигора", "Арсенал", "Аероград", "Щорс", "Богдан Хмельницький", "Наталка Полтавка", "Я люблю", "Велике життя", "Вершники", та багато інших.

Особливим творчим успіхом того періоду став фільм "Земля" уславленого кінорежисера і сценариста Олександра Довженка, на міжнародному симпозіумі в Брюсселі 1958 року картина була визнана серед 12 фільмів світу найкращою та нагороджена престижною медаллю "За кращий фільм усіх часів і народів". Олександр Петрович Довженко, починаючи з 1937 року, працював художнім керівником кіностудії. 27 березня 1957 року Київській кіностудії художніх фільмів було присвоєно його ім'я.

Заслужену творчу славу класиків українського кіно продовжили у післявоєнний період молоді кінематографісти, які працювали на Київській, Одеській та Ялтинській кіностудіях, кращими представниками були Віктор Івченко, Юрій Ільєнко, Віктор Іванов, Юрій Лисенко, Микола Мащенко, Микола Макаренко, Леонід Осика, Анатолій Слісаренко, Сергій Параджанов, Леонід Биков, Анатолій Буковський, Артур Войтецький, Григорій Кохан. Усі вони плекали славу кіномистецтва України, як і кіноактори старшого й молодого поколінь Віктор Добровольский, Микола Гринько, Дмитро Мілютенко, Андрій Сова, Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Степан Шкурат, Іван Гаврилюк, Борислав Брондуков, Іван Миколайчук, Богдан Ступка, Наталія Наум, Микола Олялін, Костянтин Степанков, Ада Роговцева та багато інших.

Полтавці пишаються тим, що Олександр Довженко багато своїх фільмів знімав у нашому краї – вже названі "Землю", "Звенигору", "Щорса", ряд епізодів першого звукового фільму "Іван". І згодом саме в наших краях були створені відомі кінострічки "Доля Марини", "Максим Перепелиця", "Королева бензоколонки", "Одного чудового дня", "Пропала грамота", "Є такий хлопець", "Коли співають солов'ї" – всього понад 60 художніх фільмів.

У роки незалежності українськими майстрами кіно створено ряд цікавих стрічок, серед яких – "Дорога на Січ", "Тримайся, козаче", "Козацькі клейноди", "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Нині вітчизняне кіно переживає не кращі часи. Реформування галузі, яке затяглося, фінансові проблеми не дають розправити плечі нашим кінодіячам. Це яскраво проілюструвала нещодавно у своєму виступі голова Держагентства України з питань кіно Катерина Копилова: "Із загальної кількості фільмів у кінотеатральному показі 2011 року (214 картин) було показано лише один фільм українського виробництва…"

Та, попри все, віриться, що настане час і наше уславлене українське кіно посяде гідне місце у світовій кінематографії.