Після Вознесіння на небо Господа Іісуса Христа Пресвята Діва, лишаючись згідно з повелінням Свого Сина під піклуванням святого апостола Іоанна Богослова (Іоанн 19:25-27), перебувала в подвигах посту і молитви. Божа Матір часто молилася на Єлеонській горі (місці Вознесіння Іісуса Христа) й одного разу побачила архангела Гавриїла, який повідомив, що через три дні закінчиться Її земне життя і що Христос чекає на Неї у Своєму Царстві Небесному, де Вона буде з Ним довічно.
Перед Успінням Божа Матір виявила бажання побачити всіх апостолів, і Бог здійснив чудо: над будинком нависло багато хмар, на яких із різних країн зібралися всі апостоли, крім Фоми. У призначений архангелом день перед Богоматір'ю та апостолами з'явився Христос із великою кількістю Небесних Сил і Пророків, які писали про Неї, щоб забрати Матір у життя вічне. У цей момент чиста душа Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа.
У Гефсиманії тіло Божої Матері поховали в печері, вхід до якої був завалений величезним каменем. Апостоли біля гробниці пробули три дні. На третій день прийшов апостол Фома, який не зміг бути на погребінні й не одержав благословення Богоматері. Він був дуже засмучений із цього приводу. Співчуваючи Фомі, апостоли вирішили відкрити гробницю. Але, відваливши камінь у печеру, побачили, що гробниця порожня, у ній були лише погребальні покривала. Того ж дня увечері, під час обряду переломлення хліба, апостоли побачили Богородицю, яка їм сказала: "Радійте! Я з вами назавжди…"
У народі свято Успіння  називали Першою Пречистою. У цей день селяни приносили в церкву на літургію колосся нового врожаю, щоб "Успіння-матінка" благословила їхній труд та зберегла зібраний урожай від пожежі та дощу. Відразу ж після церковної відправи годилося заготовляти на зиму калину. Після Першої Пречистої також починали сіяти озимину. 28 серпня вважали ще й початком так званого "молодого бабиного літа". Особливо на нього чекали парубки та дівчата, оскільки кінець Успенського посту означав початок оглядин, заручин та весіль.