Та якби Ієремія й повернувся у свою “столицю”, як він називав Лубни, то замість розкішного замку знайшов би там руїни і згарища… Від повстанців не вдалось врятуватись і його челяді. Вони намагались утекти через підземний хід, що йшов від замку до яру на Сулі, та козацький полковник Максим Кривоніс наказав підпалити вихід із підземелля… Під руїнами залишились не лише тіла загиблих, а й скарби одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої.
У 2012-му минає 400 років від народження Ієремії Вишневецького. Його постать нині сприймається неоднозначно. Дехто вважає його відступником від ідеалів славетних пращурів. Його дід Дмитро Іванович Байда-Вишневецький був засновником Запорізької Січі. Мати, двоюрідна сестра митрополита Петра Могили, Раїна Могилянка була ревною поборницею православ’я. Її знають як засновницю трьох православних монастирів: Густинського, Мгарського та Ладинського. Перед смертю Раїна заповідала семирічному сину нізащо не переходити в католицтво. Та князь Костянтин Вишневецький, який взяв на себе опікунство над хлопцем, віддав його до Львівського єзуїтського колегіуму. Невдовзі Ієремія прийняв католицтво, забувши передсмертне слово матері. Пізніше він будуватиме костьоли, закріпачуватиме населення, розправлятиметься з повстанцями, словом, чинитиме, як польський магнат, хоча в його жилах польська кров не текла.
Дехто виправдовує Ярему, мовляв, що поробиш – семирічний хлопчик, втративши матір і батька, потрапив під вплив єзуїтів і покатоличився. Та хоч він і підтримував католиків, православні храми на території Вишневеччини все ж продовжували існувати.
Завіса над таємницею скарбу Ієремії Вишневецького час від часу відтулялася. Так, у ХІХ столітті на місці замку стався обвал, що відкрив підземний коридор. Зацікавлені городяни, спустившись, наткнулись на залізні двері. Замок на них можна було з легкістю зламати, та сміливці вирішили не ризикувати і повернулись нагору. Згодом обвал засипав те місце.
…Тридцяті роки минулого століття. В Україні голод. Археолог Гнат Стеллецький пише листа Йосифу Сталіну з пропозицією організувати розкопки скарбів Яреми Вишневецького, аби на виручені кошти купити хліба для голодуючого населення. Та відповіді не отримав. Гнат Якович мав підстави сподіватися, що задумане вдасться. Задовго до цього він уже проводив розкопки в урочищі Вал, де, припускав, була фортеця. Там він знайшов кахляну підлогу, фундаменти, старовинні прикраси, зброю. Однак місцева влада наказала припинити роботи.
Сьогодні важко повірити в те, що колись у Лубнах на Замковій горі стояв розкішний палац. Наш сучасник, певно, заблукав би у його трьохстах кімнатах! Він побачив би там картини італійських художників, скульптури, парк із фонтанами і гротами. Зайшовши в тронну кімнату, був би приголомшений, підвівши голову до купола вгорі, що мав вигляд небесного склепіння із сузір’ям. А може, натрапив би на вхід у скарбницю князя.
Ярема Вишневецький раптово помер у 1651 році. Причина смерті досі залишається загадкою, так само, як і місцезнаходження його скарбів…