Вітаючи учасників та гостей ярмарку, серед яких були й численна делегація дипломатичного корпусу в Україні та гості з різних держав, голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко зазначив:

– Саме у Великих Сорочинцях поєдналося чимало аспектів життя українського народу: тут можна побачити вироби майстрів мистецтв, поспілкуватися не тільки з полтавськими чи українськими аматорами, а й із аматорами близького та далекого зарубіжжя.

Керівник області побажав усім вдалого ярмаркування, наголосивши, що тут можуть зав’язатися не тільки дружні зв’язки, а й ділова співпраця. Адже Полтавщина – у п’ятірці областей – лідерів України. Економіка розвивається і в промисловості, й у сільському господарстві. Безумовно, реалізація наміченого потребує чимало зусиль, але те, що сьогодні вдалося зробити і в державі, й на Полтавщині, дає надію на підвищення стандартів життя людей. Соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича втілюються у життя, підвищено пенсії 450 тисячам пенсіонерів Полтавщини, розвиваються інші програми, тож варто дивитися з оптимізмом у день завтрашній, наголосив Олександр Удовіченко.

– За доброю традицією ми зібралися у Великих Сорочинцях, щоб поярмаркувати. Тут живі не тільки історія Полтавського краю, а й історія та традиції всієї України. Адже Сорочинці давно вже стали візитівкою на тільки Полтавської області, а й України, – підкреслив голова обласної ради Іван Момот.

– Великі Сорочинці – багате душею і традиціями село, яке було колискою великого Гоголя, пам’ять про нього українці свято бережуть. Сьогодні ми з вами на мить ніби станемо учасниками його славетного твору “Сорочинський ярмарок”, адже зустрінемо героїв повісті, – зазначила керівник проекту “Сорочинський ярмарок” Світлана Свищева.

Привітав учасників Національного Сорочинського ярмарку й сам Микола Васильович Гоголь. А потім – загуло і заспівало культурно-мистецьке свято на садибі Хіврі, заговорило численне велелюддя у ярмаркових рядах… Керівники області оглянули ярмаркові ряди, зосередивши увагу на експозиціях ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” і ХК “АвтоКрАЗ”, завітали до павільйону “Полтавщина аграрна”, де їх зустрічали керівники районів на чолі з Героєм України, головою Котелевської райдержадміністрації Тетяною Корост. На території агромістечка відбулося й спілкування голови облдержадміністрації із делегацією з Курської області Російської Федерації, яку очолив заступник голови обласної думи Володимир Сальников. За його словами, росіяни прибули на Сорочинський ярмарок, щоб ближче познайомитися з економічними можливостями нашого регіону та наладити ділові контакти.

Заможне село – міцна держава

За традицією, загальну експозицію агромістечка прикрашав величезний красивий коровай, виготовлений хлібопекарями ПП “Хорольська мехпекарня”. Кожен район представляв тут в окремому павільйоні свої досягнення – дари ланів і садів, продукцію тваринництва, хлібопекарської галузі, бджільництва, народних промислів, а також експонував на стендах Програми соціально-економічного розвитку сільських територій.

 Наймасштабнішими, як за розміром, так і за асортиментом представлених експонатів, були павільйони Котелевського району, де переважала продукція торгової марки “Рідне село”, а також Карлівського району – тут домінувала продукція торгового дому “Докучаєвські чорноземи”. В експозиції Оржицького району перевагу віддали продукції пекарні СТОВ “АФ “Оржицька” та меду й іншій продукції бджільництва підприємства “Гогольмед”.

“На землі є рай, що зветься Кобеляцький край” – не завітати до павільйону з таким девізом, означало б не відчути справжнього українського колориту сільського життя, що відображала етнографічна композиція “Сільський двір”. До обійстя, щедро встеленого рогозом, гостинно запрошували баба Одарка та дід Остап. На подвір’ї красувалися корзини з баштанними культурами й дарами садів, гарбузами й кукурудзою, а у світлиці експонувалися посівний матеріал ранніх зернових культур  і кукурудзи, насіння лікарських рослин – ехінацеї пурпурової та волошки, солодощі Кобеляцького заводу “Мрія”. У Програмі розвитку регіону одним із перших пунктів є розвиток АПК, інфраструктури сільських населених пунктів, освіти, культури, спорту.

На території експозиції Шишацького району щиро припрошували скуштувати екологічно чисту продукцію ПП “Агроекологія”; гостинно відкрила двері “Весела садиба” із щедротами Диканського району; Новосанжарський район демонстрував дари ланів, пропагував зелений туризм…

Кілька павільйонів різних районів були зорієнтовані на розвиток тваринництва та птахівництва, надаючи особливу увагу селекції та генетиці. На ярмарку віднайшлося місце й для дрібних товаровиробників та фермерів. Так ПП “Картопля Полтавщини” Зіньківського району пропонувало сортову картоплю (посадкову) більш ніж 10 сортів за ціною 7 гривень за кілограм, а продовольчу – по 4 гривні, СФГ “Грунтознавець” Великобагачанського району запрошувало придбати відразу весь борщовий набір овочів, до того ж за дуже прийнятними цінами.

Вдало доповнювала ярмарковий колорит і продукція переробних підприємств області, таких, як “Кременчукм’ясо” та Полтавський м’ясокомбінат, хлібозавод “Південний”, Миргородський завод мінеральних вод, Лубенський молокозавод, АТ “Пирятинський сирзавод”, ТОВ “Гадячсир” та інших.

Пріоритети розвитку Полтавщини

Ознайомившись із експозиціями всіх районів області, Олександр Удовіченко провів прес-конференцію. Він зробив особливий акцент на пріоритетних напрямках розвитку Полтавщини, зокрема це – подальша технічна модернізація агропромислового комплексу, розвиток тваринництва, садівництва, ягідництва, бджолярства, соціальної сфери сільських населених пунктів.

Журналістів цікавило, чи витрачаються бюджетні кошти на проведення Сорочинського ярмарку, чи збитковий цей захід… Олександр Удовіченко зазначив, що від участі в ярмарку отримують прибутки, нехай і невеликі, його учасники. Захід цей не збитковий, він не фінансується з бюджетних коштів, опікується ним приватне товариство “Сорочинський ярмарок”.

Стосовно розвитку зеленого туризму в області, то, за словами голови ОДА, на Полтавщині ще потрібно докласти чимало зусиль для визначення системи туристичних маршрутів, розбудови відповідної інфраструктури. Що ж до розвитку машинобудування в області, то Олександр Удовіченко висловив переконання, що для цього потрібна державна програма підтримки вітчизняного виробника і галузі в цілому.

***

На Сорочинському ярмарку тривала жвава торгівля товарами надзвичайно широкого асортименту, продукцією на всі смаки. Стосовно цінового рівня, то загалом він мало чим відрізнявся від звичайних, так би мовити, повсякденних цін. А от щоб втамувати голод, ярмаркувальнику потрібно було викласти копієчку. Скажімо, чашка кави чи кухоль пива коштували від 8 гривень, печений пиріжок – від 5-ти, порція вареників із картоплею (3 штуки) – 15 – 20 гривень, 100 грамів шашлику – 30, а порція плову – 20 гривень.

***

За інформацією організатора святкового дійства – ТОВ “Сорочинський ярмарок”, загалом у ярмарку взяли участь майже 1400 підприємств і підприємців усіх категорій. Відвідали святкове дійство у Великих Сорочинцях приблизно мільйон гостей із Полтавщини, України, близького й далекого зарубіжжя.

У планах організаторів – проведення зимового Сорочинського ярмарку (на Різдво) в Україні та презентація Сорочинського ярмарку в Калузькій області (Російська Федерація) й Словацькій Республіці.

Від іміджу – до реального покупця

У промислових ярмаркових рядах найбільше учасників було, як і зазвичай, із Полтавщини, зокрема з Кременчука. ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” представило стенди з докладною інформацією про весь спектр продукції, яку випускає підприємство. Окрема увага – новій продукції, випуск якої вдалося освоїти за кілька останніх років, а це – і швидкісні електропоїзди, і міжрегіональні швидкісні поїзди локомотивної тяги, які вже експлуатуються на Південній залізниці.

– Звісно, що цей захід для нас іміджевий, ми показуємо, що може робити українська промисловість, – зазначив начальник відділу реклами підприємства Сергій Клименко. – Приємно, що підходять звичайні ярмаркувальники, цікавляться новинками нашого виробництва, про які дізналися з преси чи телебачення. Зараз дослідний состав наших вагонів метро випробовується у Харківському метрополітені. У метрополітені Києва таке випробування вже відбулося, тож тепер очікуємо на замовлення з обох міст.

Вантажні вагони підприємства, як відомо, користуються високим попитом як в Україні, так і за кордоном, зокрема в Росії, Казахстані, Білорусі. Ескалатори, які виробляють на КВБЗ, невдовзі з’являться і в московському та петербурзькому метро.

Так само іміджевим Сорочинський ярмарок називають представники “Кредмашу” та “АвтоКрАЗу”. Останнє підприємство представило на ярмаркову виставку автомобіль нового покоління з безкапотною кабіною, який відзначається універсальністю призначення – може використовуватися для вивезення сміття і перевезення металу та інших специфічних вантажів, – а також відмінною маневреністю в умовах міста.

“Кременчуцький колісний завод” ярмаркував не тільки з іміджевою метою, вже очікувано у дні дійства до представників підприємства зверталися покупці коліс для легкових автівок-іномарок та вантажних причепів.

Де ж тривала справді жвава торгівля, так це на виставковому майданчику Миргородського заводу мінеральних вод. І причин на те було щонайменше три – звичайна літня спрага, безсумнівний авторитет виробника та майже вдвічі нижчі на окремі види вод ціни, ніж у торговельних точках на ярмарку. Так, півторалітрову пляшку сильногазованої води можна було купити за 5 гривень.

Увагу тих, хто підходив до вітрин-холодильників “Кременчукм’яса”, привертав новий сюрприз. Кілька останніх років підприємство приїздить на ярмарок з метою не тільки запропонувати покупцям широкий асортимент продукції, а й здивувати. Цього разу майстри виготовили з м’яса, сала та ковбасних виробів експозицію у вигляді українського хутора, де є і вітряк, і криниця, а також козацька булава, люлька. Для роботи знадобилося близько 5 кілограмів продукції, але цифрами представники підприємства оперували неохоче, посилаючись на те, що справа не у вазі, а в красі.

Щодо підприємств-гостей, то вони були представниками переважно легкої та харчової промисловості. Добре торгівля йшла на майданчику “Роменської гардинно-тюлевої фабрики” (Сумська область), яка пропонувала тюль за ціною в середньому 28 гривень за метр, великий асортимент скатертин – у середньому за 60 гривень. Так само людно було біля вітрин Харківського заводу шампанських вин, де пляшку цього ігристого напою можна було придбати за 29 гривень і вище.

Усякого було там дива…

Усі без винятку ярмаркові дні містечко майстрів гуділо людським стоголоссям зовсім по-іншому, ніж інші куточки Жабокрицького майдану, – природніше й мелодійніше, ніби було воно одним велетенським вуликом, з тією лише різницею, що на справжній пасіці спогади про квітучі луки й поля перетворюються на мед, а в руках народних умільців – на барвисті вишиванки, по-шляхетному витонченої форми глечики, разки червоного, пекучого навіть на вигляд намиста. Словом, на таку кількість дивини й чудасії, що всіх її видів і не злічити. Як надивишся на ці рукотворні скарби – купував би і купував, дякувати, що від нападів подібного запаморочення більшість ярмаркувальників рятував власний гаманець. Зазирнеш у нього, ніби в криницю з холодною водою, – вмить приходиш до тями. Втім, на торговому дійстві, як воно зазвичай і ведеться, на кожен товар був свій покупець.

Уже традиційно гостям ярмарку пропонували свій колоритний крам народні майстри із Західної України. Василь та Олеся Гавриляки з села Великий Рожин, що на Івано-Франківщині, цього разу вже вп’яте привозили у Великі Сорочинці вишиванки й ткані рушники, паски, жіночі прикраси з бісеру.

– Дружина всю зиму вишиває, а я займаюсь ткацтвом. У мене є старовинний верстат, за ним працювала ще моя бабуся, – розповів чоловік. – Так живуть у нашому селі багато людей, адже постійної роботи немає.

Коли Гавриляки приїхали на Сорочинський ярмарок вперше, були в захваті від експозиційних мазанок під
стріхами. “Краса ж яка!” – говорять на два голоси. У своїй місцевості вони такого ніколи не бачили. У ярмаркові дні подружжя намагалося не тільки вторгувати (середня ціна на вишиванки у них – 400 гривень), а й по можливості зекономити, тож “квартирували” у власній палатці, харчувалися своїми карпатськими припасами. Загалом місце на ярмарку їм обійшлося у дві з половиною тисячі гривень. Бідкалися, що дорого, адже їхні витрати – ще й далека дорога в обидва кінці.

Мабуть, трохи легше тепер їхній землячці із села Космач Любові Чупірчук. Віднедавна має незрівнянно коротший маршрут – вийшла заміж за полтавця. Однак турбуватися про збут всього, що у її великій карпатській родині “намайстрували”, продовжує. “Ось шкарпетки, які в’яже моя бабуся, – припрошує жінка до товару, – а он – великий вибір виробів із дерева…”

Подовгу гості ярмарку затримувалися біля майстрів із Росії – Ірини Крилової та Івана Максименка. Вони привезли з Новосибірська вироби з натурального бересту. Це переважно різноманітне кухонне начиння, і все воно – з таким витонченим, майже мереживним, різьбленим оздобленням, що, здається, не кожна господиня наважилася б використовувати його у повсякденні. Інша справа – для створення інтер’єру.

– Ми на Сорочинському ярмарку втринадцяте, – говорить Ірина Крилова. – Тож уже давно довкола нас тут сформувався такий собі клуб із колишніх сибіряків. Кожного року приходять поспілкуватися. І нам дуже приємно, адже і в Новосибірській області проживають багато вихідців з України, є у нас навіть села з назвами Київка та Полтавка.

З особливою теплотою художниця розповіла про сам матеріал, з якого створює свої шедеври, – про берест, власне, про березову кору. Вже з’ясувала, що на Полтавщині вона надто м’яка, а от у Сибіру суворий клімат забезпечує їй необхідні для мистецької роботи якості, зокрема товщину та еластичність. Умови, які росіянам запропонували в містечку майстрів, їх засмутили. Іван Максименко з досадою показав на дах, який довелось зсередини оббити целофаном на випадок дощу… Зупинилися вони в Миргороді, адже попередній досвід квартирування у Великих Сорочинцях не залишив їм жодних надій на те, що вечорами у сільському помешканні може бути водопровідна вода.

Від 250 гривень просила на ярмарку за капелюхи з житньої соломи майстриня із Миргорода Валентина Бужин. Запевняла, що вони наділені лікувальними властивостями. Сама, мовляв, випробувала: тиск у такому головному уборі нормалізується без усяких пігулок. Рівно тридцять років тому Валентина Бужин привезла свої перші капелюхи на Сорочинський ярмарок, ні в кого такого краму тоді більше не було. Плела ж їх іноді й на робочому місці – високо-високо над землею, у кабінці будівельного крана. Тепер вправність уже не та. Плете переважно чоловік, а вона шовковими нитками зшиває готові смужки у виріб. Всього ж за осінньо-зимовий період подружжя створює до 60 таких виробів. Продають самі, бо не хочуть працювати на перекупників, говорила жінка. На її думку, саме таких “творчих” людей на ярмарку останніми роками і більшає. Якнайкращі Валентині Бужин згадуються часи, коли майстри не платили за участь в Сорочинському ярмарку взагалі.