На той час в Никомидії таємно проживали священномученики – пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн у Никомидійській церкві в 303 році. Єрмолай запримітив талановитого юнака,  й невдовзі вони потоваришували. Всі їхні розмови були присвячені християнству. Якось Пантолеон побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка. Він почав молитися Господу Ісусу Христу про воскресіння дитини та знищення отруйної змії і твердо вирішив, що коли його молитви будуть почуті, він стане послідовником Христа. Дитя ожило, а гадюка розлетілася на шматочки перед очима Пантолеона. Після цього чуда він був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі з грецької означає "всеспівчутливий". Цілитель відзначався великим милосердям до вбогих, яких лікував без грошей, часто чудесним способом.

Звинувачений своїми колегами-лікарями перед імператором  у тому, що проповідує Христову віру, Пантелеймон загинув мученицькою смертю 305 року. Святі його мощі часточками розійшлися по всьому християнському світу, а чесна глава знаходиться нині в Руському Афонському монастирі на честь святого великомученика Пантелеймона.

У Православній Церкві він шанується як святий, покровитель воїнів, адже дане при народженні йому ім'я  означає "у всьому лев", як цілитель, до якого звертаються в молитві від недуги душевної й тілесної. У народній традиції святий Пантелеймон – ще й оборонець від пожеж, спричинених блискавкою. Відомо, що навколо будівлі, яка горіла, тричі обносили ікону святого, щоб пожежа припинилась. У день пам'яті цілителя селяни збирали цілющі трави, які використовували для лікування.