"Поселена" серед пишної рослинності хатинка знічено визирає з-за дерева; одинокий човен милується яскраво-оптимістичними барвами меланхолійної осені; лялька й плюшевий ведмедик навіюють спогади дитинства… І дарма, що все це неживе, акварельне, але ж так хочеться відчути запах троянд, які розквітли на полотні!..

Є серед експонованих робіт один портрет. На ньому – п'ятирічна донька Ольги В'ячеславівни з песиком. "Зараз, коли їй вже шістнадцять, захотілось, щоб вона знову стала маленькою", – розповідає Ольга Клочко.

Майстриня обожнює малювати квіти. Робить це з натури, мовляв, спочатку їх потрібно відчути, понюхати, торкнутися до бутонів, а вже потім переносити на полотно. 

Майже тридцять років Ольга В'ячеславівна викладає образотворче мистецтво, з них останні двадцять – у Полтавській "Малій академії мистецтв" імені Раїси Кириченко. Пані Ольга розповідає, що якось зустріла вихованця, який перевершив її своїми творами і вже сам розповідав про секрети майстерності, досі їй не відомі. Від таких зустрічей робиться радісно…

Ольга Клочко залюбки бере участь у різноманітних виставках. Із задоволенням їздить на пленери. "На природі – спокій і відчуття вічності", – пояснює художниця.