– Підприємство з такою поетичною назвою створене 7 березня 2000 року. Відсвяткували Міжнародний жіночий день і почали готуватися в поле, – розповідає  керівник господарства Володимир Сіора. – Колись на цих землях господарював колгосп "Іскра Леніна", потім – КСП, а  як розпаювали землю і майно, залишилося багато боргів, не виплачувалася зарплата… Я не працював тоді у тому господарстві, хоча звідси родом. Саме вийшов президентський указ про розпаювання, нові форми господарювання. Ми з однокласниками, з якими працювали в колгоспі (і зараз разом трудимося), взяли в оренду 154 гектари землі, було у нас 54 паї. Одразу взяли орієнтир на чітку технологічну, трудову дисципліну. Скажу відверто: це не всім сподобалося. З тими, хто прийняв такі умови, почали працювати. Спершу справа не завжди ладилася. Важкі були жнива – пішли дощі, ми вилами мокрі валки перевертали, техніки не було ніякої. Пайовики допомагали – виходили пенсіонери з граблями, разом трудилися, бо для себе. Я продав свої старенькі "Жигулі", купили трактор, культиватор, плуг, сівалку. А з колгоспного майна дісталася нам машина без коліс…  Зібрали урожай, купили ще один трактор, розрахувалися з людьми – всі були задоволені.  Поступово докуповували техніку, добудовували об'єкти, і досі будуємо.  Потроху збільшується у нас кількість орендодавців, бо люди знають, що ми їм все належне віддамо.

Особливість "Дніпровських зорь" – у ставленні людей до праці, спільної справи, у тому, що кілька ентузіастів  змогли переконати зневірених у складні 1990-ті роки селян, що можна працювати по-новому.

Назву господарства підказало улюблене місце відпочинку місцевих жителів на березі Кременчуцького моря, де зустрічають світанки випускники з навколишніх сіл.

– Відзначивши свята чи певні пам'ятні події, ідемо туди й милуємося зірками. Такий був випадок, певною мірою знаковий: йшов я в армію в 1986 році – проводи були в той вечір,  коли аварія в Чорнобилі трапилася, 26 квітня. Знав уже, що буду в Німеччині служити, і такі сумні думки навіяло – їду з дому, невідомо, як життя складеться, в Афганістан тоді ще забирали, – ділиться спогадами Володимир Сіора. – Ніч була тепла, під ранок молодь пішла купатися на море. Дивимось – небо зливається з морем, і зірки віддзеркалюються, блищать у воді. Це тоді й роздивилися, які у нас красиві зорі над Дніпром. Так все це запам'яталося, що, коли через багато років створювали в селі своє підприємство, пригадали разом той ранок і назвали "Дніпровські зорі".

Це не кожному дано – побачити красиве і романтичне в рідній землі, у трудових буднях і буденних клопотах…