Соціальна політика

Ганна КУДІЯРОВА

Журналіст

Ранок на об’єкті

Голова наглядової ради, президент ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” Володимир Приходько останнім часом кілька днів на тиждень починає свій робочий день на будівництві. Він особисто курирує широкомасштабний проект капітальної реконструкції загальноосвітньої школи №9, що в Крюківському районі Кременчука. Ці роботи ведуться на благодійних засадах.

Так було і минулої п’ятниці. Володимир Іванович приїхав о восьмій годині й почав свій ранковий обхід. Начальник управління будівництва вагонобудівного заводу Ігор Баличев, директор школи Тетяна Камська, фотокореспондент Юрій Язовцев, онучка Володимира Івановича Настуня та я ледве встигали за ним. Бо Володимир Приходько на будмайданчику був, як удома. Швидкими кроками він повів нас між риштувань по всіх трьох поверхах школи, зазирнули в усі класи, в майстерні, в їдальню, обійшли будівлю по периметру. Всюди кипіла робота. Працювали потужні крани. Муляри і зварники, штукатури і столяри взяли в руки робочий інструмент і продовжували свої справи. Весь ремонтно-будівельний цех вагонобудівного заводу задіяний нині на цьому об’єкті.

Ігор  Баличев давав пояснення, розповідав, що змінилося за день-два з часу останніх відвідин Володимира Приходька:

– Тут були труби пожежного водоводу, – показував він на місце вздовж коридору, де знято дошки. – Вони почали протікати, підлога від вологи пріла. Зараз новий водовід проходить під стелею, він буде прикритий карнизами, там сухо, є можливість постійно контролювати стан труб.

– А що ви думаєте робити зі сходами? – Приходько помітив, що одна сходинка від часу вищербилася. Тут же дав вказівку:  – Шукайте рішення, щоб діти не спотикалися.

Не ремонт, а масштабна реконструкція

Будівельні роботи у школі почалися у квітні поточного року. Почали з реконструкції огорожі та знесення старих дерев, заміни зовнішнього освітлення, ліквідації закинутих напівзруйнованих тиру і теплиці, ревізії зовнішніх мереж. Сьогодні шкільне містечко оточене новим капітальним парканом: ковані ажурні прольоти між цегляними капітальними стовпчиками перед фасадом  та висока і надійна бетонна огорожа з тильного боку. Безпечні й комфортні умови для роботи педагогів та навчання дітей – це важливо.

Коли навесні було прийнято рішення про надання шефської допомоги школі, то йшлося про ремонт кількох профільних класів, придбання для них обладнання, меблів. Але коли до школи зайшли фахівці-будівельники, все оглянули, доповіли про стан справ Володимиру Приходьку, то він прийняв інше рішення. Який сенс робити кілька гарних класів, якщо в школі немає нормальних туалетів, майже в аварійному стані підлога і стеля, системи каналізації та водопостачання, електрозабезпечення та протипожежного захисту? Стало зрозумілим: слід робити не косметичний і не поточний, а капітально-відновлювальний ремонт. Треба виконувати весь комплекс будівельних робіт у будинку, що зведений ще у 1936 році.

Тож до запланованого весь час вносяться суттєві корективи. “З’ясувалося, що територія школи спланована так, що протягом багатьох років дощова вода стікає під один із кутів будівлі. Це призвело до просідання фундаменту й утворення наскрізних тріщин у стінах, – розповів заступник начальника відділу капітального будівництва з проектування й технічного нагляду Віталій Воєводін. – Тому фахівці розробили технічне рішення про укріплення цегляної кладки кута будівлі. Ці роботи виконують працівники ремонтно-будівельного цеху підприємства. Хочу підкреслити, що трудяться вони на цьому об’єкті з особливою відповідальністю, адже служитиме він дітям”.

Будівельники вже замінили на всіх трьох поверхах старі вікна й двері на металопластикові. На стадії закінчення й ремонт на третьому поверсі коридора та навчальних класів. Набувають нових обрисів класи, спортивний зал на другому й першому поверхах. Тривають ремонтні роботи в їдальні, майстернях, на впорядкуванні території та шкільного стадіону.

Понад три мільйони гривень…

– А як же буде з обладнанням профільних класів, яке намічалося спочатку? – запитала я у Володимира Івановича.

– Нічого не відміняється, – посміхнувся він. –  Оновлені кабінети укомплектують новими меблями, навчальними посібниками – від плакатів до сучасних технічних засобів. Для одного з класів придбано інтерактивну дошку й необхідне для її функціонування обладнання.  На шкільному стадіоні буде сучасне штучне покриття, тренажери і лавочки, захисні сітки.

– Навесні планувалося витратити на ремонт мільйон гривень. Якою буде кінцева сума благодійної допомоги? – цікавлюся.

– Понад три мільйони гривень.

Будівельники працюють на реконструкції школи майже цілодобово, паралельно за кількома напрямами, щоб до 15 серпня завершити виконання всіх намічених робіт. Тож одночасно триває облаштування спортивного містечка з двома ігровими майданчиками зі штучним покриттям, розпочато роботи з ремонту й фарбування фасадних стін. За проектом школа буде пофарбована у ніжний і благородний салатовий колір. А у білий колір пофарбують елементи архітектурного декору. Вагонобудівники замінюють системи опалення й водопостачання їдальні, майстерень, утеплюють стіни. Будуть нові вікна й двері, оздоблювальний ремонт.

Громадянська позиція зумовлює відповідальність Володимир Іванович Приходько після відвідин будівництва виглядав щасливим і стурбованим водночас. Щасливим від того, що побачив: усі причетні до цієї благородної справи вкладають у неї не тільки чималі кошти, велику працю, а й часточку душі. А це, віриться, відгукнеться щирою вдячністю у серцях не одного покоління молодих кременчужан. А ще він був щасливий від того, що показав онучці школу, де колись навчався, про яку зберігає найкращі спогади, і робить так, аби нові покоління учнів приходили сюди з радістю.

Стурбований тим, що зрозумів: у інших школах міста, особливо ж у тих, що зведені в 1940– 1960-х, чимало проблем. І, очевидно, не менше порушень у системах електропостачання, протипожежного захисту. Об’єкти міської системи освіти потребують уваги і проведення капітально-відновлювальних ремонтів, щоб справа не доходила до аварійних ситуацій.