– Ставок зарибнюємо щороку, дотримуючись відповідних норм і вимог, – розповідає він. – Місця у нас мальовничі, люди хочуть відпочити на лоні природи, порибалити. Надаємо таку можливість, причому місцевим жителям, інвалідам, деяким категоріям населення – безплатно. Мета наша – розведення, збереження різних порід риб, любительське та спортивне рибальство, у перспективі – промислове.

Ставок штучний, створений кілька десятиліть тому, глибиною до 9 метрів. І надзвичайно красивий на вранішній зорі влітку, коли став огортає туман…

– Якось бачив, як на вудку зловили десятикілограмового коропа. Чотири години чоловік його тягнув, викликав жінку на підмогу, та на таксі приїхала з міста, – таке тут видовище було! Ледве витягли. Кинули на ваги – 9800! – ділиться Василь Степаненко рибальськими оповідками. – У мене друг прочитав у Інтернеті думку американців: якщо вирощувати хорошу рибу і організувати спортивне рибальство, щоб люди ловили й тут же відпускали її, то це в кілька разів вигідніше, ніж продавати товарну рибу. Тому немає сенсу ловити 10–20 кілограмів коропчуків, везти на ринок, оформляти папери… Я не ставлю собі такої мети.

– На нашому ставку поблизу Лубен двічі проводилися районні змагання рибалок-любителів, – продовжує розповідь Василь Іванович. – Тож запрошуємо бажаючих і на нинішній День рибалки приїхати позмагатися, поспілкуватися з природою, поласувати смачною юшкою та, звісно ж, і байки рибальські послухати чи самому розповісти якусь небилицю-бувальщину. На те ж воно й свято.