Саме цією картиною він проклав широкий шлях на благословенну Полтавщину багатьом поколінням кіномитців. З того часу, за моїми підрахунками, у нашому краї було знято понад 60 повнометражних, різножанрових художніх кінотворів.

Коли ж у другому творчому об’єднанні кіностудії “Ленфільм” було запропоновано Андрію Тутишкіну, відомому з фільмів “Поїзд іде на Схід”, “Волга-Волга”, “Карнавальна ніч”, “Матрос із Калити” та інших, взятися за екранізацію “Весілля в Малинівці”, він охоче погодився. Митця привабив цікавий сценарій Леоніда Юхвіда,  де йшлося про велике кохання, неординарні події, які розгорталися в українському селі Малинівка за часів громадянської війни, чудова, колоритна, близька до народної мелодики, музика, танці, пісні талановитого композитора Бориса Александрова.

На початку літа “ленфільмівці” виїхали в кіноекспедицію в Україну, обравши для місця зйомок село Хорошки Лубенського району. Саме тут, на майдані перед колишнім графським маєтком, і було знято багато масових сцен. Хоча сцену трепетного побачення екранних Яринки і її коханого – сільського пастуха Андрійка – знімали на тлі вітряка у селі Мацківка цього ж району, а в ряді епізодів видно контури  Мгарського монастиря…

Хорошківчани з перших днів зйомок щиро подружилися з акторами, технічним персоналом знімальної групи, були учасниками масовок, ставши повноправними “кіношними” малинівцями. Вони щедро ділилися з ленінградцями дарами своїх городів і садів, кухлем молока чи рум’яною паляницею…

А як пишалося миле жіноцтво села, коли щастило зустрітися поглядом чи перекинутися слівцем-другим із красенем Миколою Сліченком, який знімався в ролі Петра Бесарабця, кавалериста-котовця, чи з Володимиром Самойловим у ролі червоного командира Назара Думи, чи з Євгеном Лебедєвим у ролі Нечипора…

Молодь була у захваті від веселої Яринки, роль якої виконувала молода вродлива актриса Валентина Лисенко, її обранця Андрійка (актор Гелій Сисоєв), від учасників Державного ансамблю танцю Молдавської РСР “Жок”, талановитих, енергійних і щирих, котрі знімалися в танцювальних сценах фільму…

А якою величезною популярністю серед хорошківчан користувалися їхні улюбленці – комедійні актори Михайло Пуговкін (Яшка-артилерист), Михайло Водяний (Попандопуло), Олексій Смирнов (Сметана), Тамара Носова (Комариха), Зоя Федорова (Гапуся).

Пам’ятаю, як про це кінодійство, яке майже півроку тривало в Хорошках, захоплено повідомляли місцева й регіональна преса, радіо й телебачення. Вже в наші дні на ОДТРК “Лтава” був створений цікавий телефільм “Весілля в Малинівці. Дубль два” зі спогадами хорошківчан – свідків зйомок фільму “Весілля в Малинівці”.

Кольорова широкоформатна кінооперета “Весілля в Малинівці” вийшла на екрани влітку 1967 року, за порівняно короткий період ставши лідером прокату, її переглянули тоді 75 мільйонів глядачів. Без сумніву, стрічка “Весілля в Малинівці” була заслуженою творчою удачею її режисера-постановника Андрія Тутишкіна, головного оператора В’ячеслава Фастовича, автора сценарію Леоніда Юхвіда, композитора Бориса Александрова та шанованих хорошківчан.