Головним чином підприємство спеціалізується на виробництві лабораторного мірного посуду: колб, стаканів, піпеток. Окрім того, випускає різноманітні термометри (від технічних, сільськогосподарських до сувенірних), орометри –пристрої для вимірювання щільності рідини… Загалом це близько трьох сотень видів продукції.
– Останні 7–8 років підприємство працює в стабільному режимі, – зазначає голова правління ПАТ “Склоприлад” Рафаел Галустович Мазманян. – Протягом місяця ми виробляємо продукції на п’ять – шість мільйонів гривень. Питаннями збуту займається “Торговий дім “Віктер”. Він знаходиться у Києві й має свої представництва в Москві, Єкатеринбурзі, Новосибірську, Мінську… Звісно, для нас це дуже зручно: отримуємо з торгового дому планзаявку й займаємося винятково виробництвом.
Рафаел Мазманян пов’язав своє життя зі “Склоприладом” в 2001 році. Тоді він прийшов, а вірніше – приїхав із Борисполя, куди й досі навідується додому на вихідні, на посаду технічного директора підприємства. Передусім взявся запроваджувати нову технічну політику на виробництві: для фізика за освітою та ще й з досвідом роботи в електроніці використання обладнання, яке іноземці просили продати як раритетний експонат, було неприйнятним. Застарілу технологію нанесення шкали на вироби за допомогою воску він тоді охрестив допотопною та й почав наполягати на новаціях. Недовірливих вистачало, але то – в минулому, тепер на “Склоприладі”, як і в усьому світі на аналогічних підприємствах, для цієї операції уже звично застосовують так званий трафаретний спосіб.
Сьогодні трудовий колектив об’єднує 786 працівників. Особливістю виробничого процесу залишається висока частка ручної праці – на неї припадає 95% всіх операцій, що виконуються на підприємстві. Робота філігранна, і якщо йдеться про склодувів, то потребує не тільки особливих навичок, а й таланту. З десяти людей, які приходять на підприємство з бажанням опанувати цю спеціальність, п’ятеро або й шестеро через півроку змушені відступитись. Це ж ніби бути художником, зауважує Рафаел Галустович.
Склодув четвертого розряду Олег Захарченко працює на “Склоприладі” вже десять років. Говорить, щоб опанувати професією на відмінно, потрібно попрактикуватися не менше двох років. Утім, чоловіки тут у меншості. 70% трудового колективу – жіноцтво, адже сумлінність, ретельність в роботі більше властиві саме представницям прекрасної статі. Склодув четвертого розряду Алла Красковська зізнається, що найбільше зацікавлена працювати над виготовленням складних видів продукції, адже за них відповідна й оплата.
Зарплату на підприємстві щорічно підвищують на 17–19%. Нині середня складає 1950 гривень. Прикметно, що тим, хто хоче отримувати більше, завжди йдуть назустріч і дозволяють брати додаткову роботу додому.
– Наприклад, деталі з пластмаси, ми її також самі ллємо, іноді можуть мати “задирки”, які потрібно акуратно обрізати, тож люди беруть і до трьох сотень таких виробів додому, – розповідає Рафаел Мазманян, – залучають до цієї досить простої роботи інших членів родини й мають з того додатковий заробіток.
Поряд зі складальниками, формувальниками, склодувами та калібрувальниками на підприємстві працюють також слюсарі, столяри, токарі. Щодо останньої спеціальності, то її представників, як і на багатьох виробництвах, сьогодні відчутно бракує.
– Так само із задоволенням ми взяли б на роботу й спеціалістів високого класу, – додає Рафаел Галустович. – Адже у техвідділі у нас немає жодного технолога саме по склу. Спеціальність вузька, і в нашому містечку таких людей просто немає.
Загалом же Рафаел Мазманян задоволений колективом, говорить, що відчуває, як люди цінують робоче місце. І це зрозуміло, адже їхнє підприємство продовжує успішно працювати.
Рубрика: 
