Легейди описала в книзі “Козацькі хутори й села Шишаччини” Ольга Кулага. Мешканка Шишак, бібліотекар за фахом розповіла про всі роди, які тут жили. Традиція організовувати свято хутора Легейди започаткована з ініціативи інтелігенції райцентру.

– У місцях, де колись були Легейди, надзвичайно прекрасна природа, – розповідає Микола Малик. – Раз у рік у тій місцевості буваю, і мені надовго вистачає енергії, яку встигаю почерпнути від землі предків. Там, де тепер болота й лісочок, жили колись козаки…

Районна влада підтримує традицію проведення такого свята, допомагає в організації. На ньому охоче виступають місцеві артисти.

Для того, щоб люди не забували свій рід, а їхні діти, онуки й правнуки знали, де родове коріння, пам’ятали історію рідного краю, збираються разом уродженці мальовничого куточка Шишацького району. Наче й багато сіл, схожих між собою, але насправді кожен населений пункт неповторний, як неповторна кожна людина. Хутір, якого немає на карті, не зник безслідно. Старовинне козацьке поселення живе в серцях вихованих цим краєм людей.