Омельник славний своїми людьми, які живуть і трудяться, люблять рідне село, роблять його ще красивішим. Звичайно, успіхів неможливо досягти без умілого організатора і натхненника, яким у моєму рідному селі є сільський голова Олександра Шереметьєва. Познайомилася я з нею торік на День Перемоги. У центрі села височить пам’ятник воїнам, які загинули в роки війни. Їх – 134, серед них – і мій рідний дядько Володимир Гнатович Лиходій. Він пішов на фронт студентом Кременчуцького педтехнікуму…

В Омельнику я закінчила 7 класів місцевої школи, вступила до Кіровоградського педінституту. Працювала вчителькою російської мови і літератури в школах Кременчука й Дніпропетровська. Люблю читати і сама пишу на краєзнавчу тематику. Хоча давно не живу в рідному селі, зв’язку із земляками не пориваю. Там залишилися родичі, друзі. Хороші люди живуть у моєму рідному Омельнику.

…Оновлений пам’ятник, висаджені деревця на Алеї ветеранів, проект “Книга пам’яті”, історичний шкільний гурток – все це свідчить про те, що тут шанують своїх людей, земляків-односельців, їхні ратні й трудові звершення, знають історію рідного краю.

“Любити свої рідні місця, рідне село – значить, знати про нього якомога більше: і про потреби його людей, і про їхні досягнення, турбуватись про його красу, знати свій родовід, історію, видатних людей”, – сказала Олександра Іванівна Шереметьєва, коли ми розмовляли в її затишному кабінеті. А навколо вирувало святкове травневе село. Дивилися ми на дерева з молодим яскравим листям, на сині води Псла і думали про невмирущість життя на цій прекрасній землі.

Село Омельник згадувалося ще в літописах XIV–XV століть. Як невелике містечко зі стародавнім земляним укріпленням воно стало відомим у XVII столітті. У 1630 році було позначене на картах Боплана як місто. Цікаве село своєю багатою історією. Його жителі відзначились участю в селянсько-козацькому повстанні Якова Острянина 1638 року проти польської шляхти, пізніше – у Визвольній війні українського народу 1648– 1654 років.

Чудова природа, хороший клімат, красень Псел приваблювали сюди людей – українців, росіян, поляків, представників інших національностей. Вони оселялися і дружно жили в цім краї. Донині живуть і трудяться, працею уславляючи свій край.

– Стараємось, – каже Олександра Шереметьєва, – щоб вулиці, подвір’я і будинки були доглянуті, охайні, кожен відчував роботу і турботу сільради – діти, молодь, старше покоління. Цікаво проходять у нас різні свята, у тому числі День молоді, День матері, День села. Програма різноманітна – концерти, конкурси, козацькі розваги, народні гуляння, польова каша і танці…

Людині завжди дороге те місце, де вона народилася, зробила свої перші кроки, промовила перші слова. Селяни люблять Омельник і вірять, що він стане ще гарнішим і ніколи не буде занедбаним. Нехай їхні наміри і бажання здійснюються.

Віолетта МУСІЄНКО,

учитель-пенсіонер,

уродженка с. Омельник.

Кременчук – Дніпропетровськ.