Спочатку існував лише невеликий хутір, який згодом став називатися Усова Аврамівка. У 1775 році поселення увійшло до 15 найвизначніших місць Хорольської сотні Миргородського полку.

1766 року на пожертви козака Захара Тура в селі спорудили дерев’яну трикупольну Свято-Вознесенську церкву у вигляді корабля на кам’яному фундаменті. Тут було близько 2 тисяч прихожан. Після 1861 року Новоаврамівка стає центром волості Хорольського повіту Полтавської губернії. Тоді в селі налічувалося 239 дворів, де мешкали 1947 жителів, було 19 вітряків, паровий млин, складські приміщення для зерна, 2 крамниці, кілька разів на тиждень організовувалися базари.

1912 року в Новоаврамівці відкрито медичний пункт, у якому працював один фельдшер, що обслуговував 9 сіл і 63 хутори волості. Тоді ж діяли земська та приходська школи, в яких навчалися понад 100 дітей. З грудня 1917 року в селі працювала гімназія. Одними з перших учителів були Павло Якович та Ольга Прокопівна Сулятицькі. У 1920-х роках гімназію реорганізували в семирічну школу. В 1930-х роках створюються кооперативні об’єднання: кредитне машинне товариство ТСОЗ “Червона Зірка”, артіль “Своя праця”. Пізніше вони об’єдналися у колгосп “Червона Зірка”.

Коли нашу землю накрила чорна хмара гітлерівської навали, сотні новоаврамівців пішли захищати Вітчизну. 176 із них не повернулися до рідних домівок. Через Новоаврамівку фашисти гнали радянських військовополонених до табору смерті Хорольська яма. Місцеві жителі кидали їм харчі, за це німці “пригощали” їх автоматними чергами. 19 вересня 1943 року Новоаврамівка була звільнена від фашистів. Серед інших радянських військових формувань, що звільняли наш край, були й воїни 17-го гвардійського мінометного полку, що завдавали ворогові нищівних ударів. У 1980-х роках в селі було відкрито пам’ятник грізній зброї Червоної Армії  – “катюші”.

У післявоєнний час будується цегельний завод, налагоджується виробництво шиферу, черепиці, залізобетонних конструкцій. Школу відбудували люди з багатьох сіл. Учнівська виробнича бригада у 1979 році за успіхи в праці стала учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР. 1967 року за кошти колгоспу “Червона Зірка” збудовано школу на 400 місць. У подальші десятиліття господарство щороку виділяло по 2–5 тисяч карбованців для покращення навчально-матеріальної бази закладу. В той час колгосп очолював талановитий керівник, Герой Соціалістичної Праці Іван Маркович Мовчан. За період його роботи господарство 9 разів було учасником ВДНГ СРСР. За високі досягнення у вирощуванні сільськогосподарських культур і виробництві тваринницької продукції колгосп “Червона Зірка” нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. А в 1968-му Новоаврамівський історико-краєзнавчий музей був удостоєний звання народного.

У переломні 1990-ті село витримало важкі економічні й соціальні випробування. До 12-ї річниці Незалежності України до школи підведено природний газ і відкрито автономну газову котельню. В 2004 році місцевому освітньому закладу надано статус гімназії. Директор гімназії Леонід Прокопович Коротич разом із колективом прагнуть, щоб їхні учні здобували ґрунтовні знання, ставали успішними в подальшому житті.

Ще до війни в селі був створений аматорський хор. Згодом Олександр Артамонов організував із учасників хору фольклорно-етнографічний ансамбль “Прихоролля”. У 1960-х учасниками хору були Василь Трохимович та Катерина Єгорівна Кібенки, Сергій Андрійович та Галина Іванівна Покаси, Петро Миколайович та Ольга Василівна Льовіни, Сергій Васильович та Василь Васильович Ганзенки, Микола Якович та Ніна Яківна Микитенки, Раїса Григорівна Піддубна, Марія Семенівна Тур, Олександра Федорівна Денисенко, Олена Іванівна Васецька, Віра Тимофіївна Тимошенко, Любов Іванівна та Василь Іванович Тури. Саме завдяки їм у 1970 році колектив був удостоєний звання народного. З 1974 року хором керує Анатолій Олексійович Демент.

Іншою культурно-мистецькою окрасою села є духовий оркестр. Вперше він був організований далекого 1938 року, а з 1950-го працює безперервно. З колективом працювали Іван Костянтинович Астаф'єв, Іван Петрович Тимошенко, Василь Васильович Ганзенко та Михайло Іванович Ванжа. З 1994 року керівником оркестру є Олександр Васильович Ганзенко. Репертуар різноманітний – марші, вальси, мелодії відомих композиторів. У 2003 році оркестру присвоєно звання самодіяльного народного колективу.

Сьогодні в селі добре розвинена соціальна сфера: діють дитячий садок, гімназія, Будинок культури, відділення зв’язку, ФАП, музей, кілька магазинів, відновлена Свято-Вознесенська церква. У Новоаврамівці живуть прекрасні працьовиті люди – мої земляки.

P.S. Автор висловлює вдячність завідуючій сільським музеєм Світлані Микитенко за допомогу в підготовці матеріалу.

Євгеній БІЛЕНКО,

житель села Новоаврамівка Хорольського району.