“Не знаю я ні міста, ні села, ні жодного на світі джерела, де і душа, і тіло ожива, і серце так витьохкує слова…” – ці поетичні рядки присвятив своїй малій батьківщині видатний уродженець Градизька.

Оновлена площа з пам’ятником і реконструйованою Дошкою пошани стала окрасою центру селища. Поруч – стела з історичними відомостями про цю місцевість. Градизьк (колишнє Городище) – одне з найдавніших поселень Полтавщини, яке існувало ще за часів Київської Русі, засноване у 865 році. У 2010-му градижчани відзначили його 1145-річчя.

– Градизьк – одна з культурних столиць придніпровського краю, – говорить селищний голова Василь Компанієць. – Тут багато творчих людей, митців, які примножують його славу, піднесену Олександром Білашем, – відомі на Полтавщині гурт “Сусіди”, юна співачка Наталка Шинкаренко, учениця Раїси Кириченко, Героя України, теж відомої уродженки нашого Глобинського краю. Раніше це був один із промислових центрів. За останні часи, на жаль, чимало заводів закрилися, хоча зараз починають відновлюватись колишні, з’являтися нові підприємства.

Градижчани працюють у різних галузях – переробки зерна, сої, рибальства, виготовлення поліетиленових труб, запчастин для автобусів тощо. Нині на території селищної ради, якій підпорядковані ще 4 села, проживають 8100 мешканців. Розташоване поруч рукотворне море – Кременчуцьке водосховище, – мальовнича овіяна легендами гора Пивиха приваблюють сюди туристів і відпочивальників, водночас даючи поштовх ініціативам (ще Олександр Білаш започаткував тут обласне пісенне свято).

Водні артерії і перехрестя жвавих трас – на Кременчук, Глобине, Київ, Дніпропетровськ – дають розвиток місцевій торгівлі. Серед соціально-культурних об’єктів – два Будинки культури (зональний і селищний), три дитсадки, Будинок ветеранів, лікарня, гімназія, школа-інтернат, десятки магазинів і кафе.

Два роки працює реконструйований рибний ринок, на якому створені сучасні умови для покупців і підприємців. Градизьк завжди славився своїми рибними господарствами. Торгові місця треба було постійно впорядковувати, й ось проблема майже вирішена.

– Земля – селищної ради, тож з ринку йдуть відрахування до місцевого бюджету, плюс робочі місця. Те, що люди, які їдуть трасою, можуть отримати у Градизьку якісні послуги торгівлі, громадського харчування і дорожнього сервісу, – теж великий плюс, – переконаний селищний голова. – Селище живе і розвивається.