Довго в Полтаві обговорювали випадок, коли підлітки (чи підштовхнули їх, чи спеціально намірилися, чи випадково) стрибнули з ­даху зруйнованого корпусу колишнього заводу “Знамя”… Давайте замислимося, чи все ми робимо для того, щоб у дітей не було і думок про самогубство. І вирішимо, що треба робити, якщо помітили у своєї вже не маленької, та все ж дитини “щось не те”…

Володимир Григорович.

м. Полтава”.

На цю тему – поради дитячого психіатра Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру Ірини Борисенкової.

Найчастіше на суїцидальність (схильність до самогубства) дітей і підлітків впливають психічні захворювання чи вади батьків; зловживання алкоголем, наркотиками; насильство у сім’ї (особливо фізичне та сексуальне); нестача батьківської уваги; часті сварки між батьками, постійна емоційна напруга та високий рівень агресії; розлучення батьків або їхня надмірна авторитарність.

До факторів ризику, які можуть провокувати стреси та суїцидальні прояви, належать непорозуміння з однолітками, проблеми в сім’ї, втрата близької людини, проблеми з законом, працевлаштуванням, навчанням, фінансові негаразди, небажана вагітність, тяжкі хвороби.

 Щоб запобігти всьому цьому, зміцнюйте стосунки між батьками та дітьми, зберігайте довіру в сім’ї. Батьки повинні формувати у дітей навички спілкування з членами родини, однолітками, дорослими. Діти мають бути впевненими у тому, що їх люблять, що вони рівноправні члени сім’ї і що рідні завжди прийдуть на допомогу.

 Виховуйте в дітях впевненість у собі, своїх силах, наполегливість у досягненні мети. Будь­які несподівані чи драматичні події призводять до зміни поведінки, уважно аналізуйте її.

 Якщо у дитини знизилась успішність, вона стала тікати з дому, прогулювати уроки, курити, вживати алкоголь, наркотики, звертайте на це особливу увагу, йдіть за допомогою до педагогів, психологів, психіатрів.

 Ми часто забуваємо про те, як самі були дітьми і як цінували кожне добре слово дорослих. Тому завжди намагайтесь підкреслити все гарне і успішне, притаманне вашій дитині, адже відчуття успішності, досягнення (будь­чого) підвищують впевненість у собі.

 Батькам недостатньо тільки думати, що вони люблять своїх дітей, їх треба насправді любити і сприймати такими, якими вони є. А син чи донька повинні розуміти, що їх люблять не за успіхи, а тому що вони – діти своїх батьків.

 Не “тисніть” постійно на підлітка. Треба підтримувати самостійність дітей і не судити їх надто суворо за вчинки. Від цього, а також від фізичного розвитку, якості спілкування з однолітками буде залежати самооцінка. Краще заохочувати заняття спортом, танцями, музикою, іншими цікавими справами, у яких дитина змогла чогось досягти.

Необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу – важке випробування для батьків. Тут проявляються невирішені емоційні проблеми. Тому, з одного боку, виникають бажання і необхідність поговорити з дитиною, з іншого – страх перед цією бесідою. Часто діти не приймають допомоги батьків, одночасно і бажають, і не хочуть її, тому терпіння й наполегливість, співчуття та любов необхідні для позитивного результату і порозуміння.

Батькам, які хочуть вирішити подібні проблеми, треба:

 формувати довірливі стосунки з сином чи донькою так, аби вони могли відверто розповісти про те, що їх турбує;

 не так важливо, що ви говорите, ніж те, як ви це робите; пам’ятайте, що маєте справу з людиною, а не з “проблемою”;

 розмовляйте як рівний, а не як старший;

 проявляйте інтерес, а не влаштовуйте допити;

 намагайтеся побачити ситуацію очима дитини, будьте на її боці, а не на боці тих, хто завдав їй болю.