Ще очі блиску не позбулись,

Ще серце жити не стомилось,

А вже по ліву руку – юність,

А вже по праву руку – зрілість.

Це саме та золота середина життя, коли люди можуть оцінити прожите і спланувати майбутнє. Про це говорив сільський голова Мирослав Боговик. Голова ради ветеранів Антоніна Панасівна Рева, яка організувала цей захід, розповіла про кожну сімейну пару, про здобутки, радощі й утрати.

Ось вони, винуватці цього свята: Наталка Павлівна й Олександр Іванович Гаркавенки – 43 роки, прожиті в парі; Наталка Василівна і Тимофій Миколайович Боговики – 36; Ніна Олексіївна й Іван Миколайович Баганці – 38; Валентина Миколаївна і Володимир Микитович Криворученки – 50; Марія Олексіївна і Микола Іванович Кононенки – 38; Любов Сергіївна і Петро Фокович Победри – 39; Катерина Антонівна і Павло Хомич Теслі – 40; Надія Володимирівна й Олександр Панасович Кайди – 25; Валентина Василівна і Віктор Миколайович Марченки – 25.

Для них звучали пісні у виконанні ансамблю “Чутівчанка” під керуванням незмінного художнього керівника Тимофія Боговика, а також солістки Марії Усенко та Антоніни Реви. Розповіді про кожну родину підготували працівники Будинку культури. Не менш цікаво було слухати, коли про себе розповідали самі “іменинники”. Пригадали знайомство зі своєю половинкою у да­лекій юності. Тимофій Миколайович Боговик зізнався землякам, що за прожиті роки жодного разу не сварився з дружиною. Володимир Криворученко розповів про те, як “виховував” свою майбутню половинку:

– Познайомилися, почали зустрічатися, я вмовляю її подати заяву на реєстрацію шлюбу, а вона мені: “Ще рано! Ще рано!” Згодом домовилися подавати заяву, а вона все норовить побігти на танці з дівчатами. А я для чого? Довелося одного разу виявити твердість, щоб розуміла, що вона вже не сама…

Десятки років для любові великої мало! Павло Хомич Тесля розповів, як побачив свою майбутню дружину Катю біля колгоспного гаража:

– Підходить до мене така гарненька дівчинка і запитує: “Дядьку, ви мене підвезете до контори?” Відповів, що підвезу, а сам придивляюся до неї: та гарна ж таки. Повертаю руля не в село, а до старої школи неподалік від гаража. Мені тоді ще далеко було до “дядька”! Один раз об’їхав школу, другий, третій, а сам все розпитую, хто вона, звідки, як звати… Вона не витримала отого кружляння і запитує: “Чого ми так довго їдемо?” “Та, – кажу, – ось іще один поворот…” Так і “дорулював” до ЗАГСу…

Вистачало на тій зустрічі й зворушливої лірики, і дотепних жартів, пісень, гумору у виконанні Віри Сук. Тихі, задушевні вірші прочитали Людмила Маслак і Ольга Криворученко. Зворушливо, ніби серцем, заспівало подружжя Кононенків…

Ведуча Антоніна Рева, підсумовуючи, побажала:

– Щастя вам! Нехай завжди ваше життя супроводжує зірка кохання. Хай від її тепла і світла буде радісно і затишно, щоб у парі ви були вічно!

Все пройшло чудово на зустрічі молодих і сивочолих сімейних пар, і за це хочеться подякувати спонсорам – сільському голові Мирославу Боговику, директору СТОВ “Україна” Івану Теслі, підприємцям Олегу Закотюрі, Олександру Лантуху, Людмилі Теслі. Родинне свято запам’ятається надовго. Адже вшанування незвичних до уваги до себе селян буває нечасто.

Сімейні пари – то життя,

То невмирущий символ роду.

Сім'я – то заповідь свята,

То міць вкраїнського народу…