Щодня нові барви квітів повнять візерунок живої ковдри, котра встеляє землю. Гульвіса-вітер розважається, здіймаючи гребінці хвиль річок, які звільнилися від крижаних пут і віднині насолоджуються свободою, віддзеркалюючи в кожній краплині води блакитну благодать весняного неба. На думку спадають поетичні рядки Володимира Сосюри:

Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад.

І, мов у сні, шепочуть листя губи,

І квіти шлють солодкий аромат…

Ці приємні дні дарує нам воскресла, пробуджена від зимового сну  природа. Любимо милуватися її дарами, насолоджуватися симфонією краси і гармонії. Але досить часто людина псує досконалість, до дрібниць влаштовану Богом. І тоді обурюємося або відводимо очі, коли на лісовій галявині купами лежить сміття, залишене нами ж, а в річці плаває всілякий непотріб. То – зворотній бік медалі, викарбуваний стрімким розвитком цивілізації, спотворене нею буття. Спробуємо, на скільки зуміємо, очистити його. До цього й спонукає День довкілля, який щорічно проводиться в Україні в третю суботу квітня. Він є кульмінацією багатьох заходів, спрямованих на позитивні екологічні зміни.

У День довкілля тисячі людей, полишаючи свої буденні справи, беруть в руки граблі, лопати, мітли та йдуть на поміч природі виправляти власні помилки – озеленюють, впорядковують населенні пункти, прилеглі до них території, очищають водні джерела, поглиблюють екологічні знання. І нехай кожен із нас цього дня зробить свій посильний внесок у цю благородну та вкрай необхідну справу, щоб і наші діти та онуки з насолодою милувалися перво-зданною природою. Вслід за неперевершеним ліриком без тіні сумніву могли б продекламувати:

"… Люблю весну, та хто її не любить

На цій чудесній, радісній землі!"