Для створення великої огорожі зазвичай використовують вербові прути товщиною 2 – 3 см. Для декоративного парканчика підуйдуть і прутики завтовшки 1 – 2 см. Заготовляють вербу, поки на ній немає листя. Вибирають рівненькі прути довжиною від 2 м. Слід звернути увагу й на серцевину гілок: чим темніший її колір, тим ламкішим буде матеріал, що для плетіння, звісно ж, не бажано. Зрізуйте молоді однорічні прути – вони більш еластичні, у них немає бічних гілок. Важливо знати, що тин із лози потрібно зробити протягом 2 днів після того, як її зрізали, оскільки, висихаючи, лоза починає тріскатися, тоді її треба вимочувати.
Для будьякого тину знадобляться кілки, вони є основою паркану. Їх можна зробити з сосни, ліщини або іншого дерева. Кілки мають бути діаметром близько п’яти сантиметрів. Кінці, які будуть забиватися в землю, обробляємо антисептиком (можна просмолити) і вбиваємо в грунт не менш ніж на 30 см. Замість кілків можна використовувати металеві елементи – арматуру, старі труби і т.п. Іноді використовують і компромісний варіант – спочатку заглиблюють у землю шматок труби – як опорний елемент – і вже до неї щільно примотують дерев’яний стовпчик. З одного боку, така конструкція виглядає цілком автентично, з іншого – не потрібно боятися, що стовпчик згниє.
Відстань між кілками робимо 30–50 см, залежно від розмірів тину та товщини й еластичності прутиків. На початку і в кінці огорожі вбиваємо по два кілочки поруч – для кращої фіксації матеріалу. Те ж саме бажано зробити і там, де будуть закінчуватися по довжині одні прути і починатися інші. Для того, щоб тин вийшов рівним і красивим, на вбиті в землю кілки набиваємо зверху рейку. Виходить рамка, яка допоможе не порушити вертикального положення кілків при плетінні. По закінченні роботи рейку знімають.
Як плести горизонтальний тин, видно на малюнку: прут нижнього ряду заплітають, обвиваючи кожен наступний кілок з протилежного попередньому кілку боку. Другим прутом кілки обгинаються зі зворотного боку. Необхідно слідкувати за тим, щоб кінці прутів перебували з внутрішньої сторони паркану. Згодом їх навскіс зрізають ножем, а кінчики останнього ряду обережно заправляють вздовж кілків. Для ущільнення прути можна періодично простукувати молотком. Навіть у готовому паркані лоза протягом тижня висохне так, що втратить приблизно чверть своєї товщини. (Тому й після закінчення роботи ще протягом 5 – 7 днів треба намагатися, по можливості, щільніше збити прутики один до одного). Тонкий і товстий кінці прутів періодично варто пускати назустріч один одному, щоб висота огорожі виходила приблизно однаковою.
Є ще один варіант плетіння – вертикальний. Він цікавий тим, що в процесі роботи огорожа може вкорінитися й невдовзі перетвориться на живопліт.
Вбивають у землю товсті жердини, загострені так само, як і в першому випадку, на відстань трохи більше метра і з’єднують їх перекладинами. Це можуть бути дерев’яні рейки, забиті на відстані 25 см одна від однієї. Після цього лозу товстим кінцем якомога глибше опускають у землю й обплітають нею горизонтальні ряди. Зверху прути заплітають у кіску або обплітають ними прикріплену зверху рейку, яку в цьому випадку можна не знімати. Нижню частину тину бажано періодично поливати. При постійному зволоженні прутики швидко вкорінюються, і через деякий час ваш сад, оточений живоплотом, матиме зовсім інший вигляд. Таку огорожу потрібно буде час від часу обрізати.