Хочеться, щоб ми ніколи не забували, що наші пращури надавали писанці значення оберега. В процесі її створення на яйце наносилися символи, які усім зрозумілою на той час мовою знаків і кольорів розповідали про життєві прагнення самої писанкарки – як християнки, селянки, жінки, а також про її побажання тим, кому вона готувала писанку на подарунок. Так, на писанці для чоловіка можна було зобразити дубове листя, яке й сьогодні у нас міцно асоціюється з чоловічою силою та витривалістю. Таку писанку, запрограмовану на сприяння людині в усіх починаннях, варто було зберігати цілий рік. Уже незадовго до наступного Великодня її закопували в землю й писали нову.

Писанку ніколи не їли. Варто знати, що варене в солоному окропі протягом 15–20 хвилин яйце справді може довго зберігатися. Звісно, за умови, що на шкаралупі немає жодної, навіть найменшої, тріщинки. Наші предки намагалися дочекатися того моменту, коли яйце під шкаралупою перетвориться на так звану торохтілку. ­Йдеться про те, що, всихаючи, жовток і білок значно зменшуються у розмірах і затягуються плівкою, яку всі ми бачили під шкаралупкою, – залишається кулька діаметром півтора сантиметра. Триває цей процес півтора­два роки. З сирим яйцем доведеться чекати ще на рік довше. Люди вірили, що саме такі писанки­торохтілки наділені особ­ливою силою захищати помешкання від усіляких лих, тож вішали їх на вікнах та при вході у хату.

Є дві такі писанки і в мене. Поки що торохтілка в них не зсохлася до потрібного розміру, це відчувається по тому, що яйце ще досить важке. У теплу погоду їх потрібно виносити на свіже повітря. А також – час від часу перевертати. Ті, хто зацікавиться такими писанками, можуть ознайомитись із зразками, представленими в Полтавському краєзнавчому музеї.

Як обрядову страву у Великодні свята використовували крашанки. Сьогодні в торговельній мережі вибір харчових барвників для них чималий. Але я, зокрема як господиня (адже одна справа – екземпляри на виставки, інша – на святковий стіл, про який я турбуюся точнісінько так, як і всі жінки), віддаю перевагу натуральним барвникам. Передусім фарбую яйця у відварі звичайного цибулиння. Єдиний нюанс, але він також традиційний, – люблю крашанки з відбитками листочків, квітів, крихітних гілочок. Зараз уже можна знайти молоденьке листя, квітки фіалки чи проліска. Прикладаю їх до яйця, тугенько зав’язую у капронову панчоху й занурюю в попередньо підготований із цибулиння барвник. 10–15 хвилин вони варяться. Потім виймаю, розгортаю та й милуюсь пейзажами­натюрмортами.

Що ж до сучасних способів оздоб­лення пасхальних яєць, то це тема майже невичерпна. Скільки майстрів – стільки й ідей, новацій. Від найпростіших до навіть надто вигадливих, котрі перетворюють яйце майже на декоративний предмет. Такі крашанки­мальованки також мають не гастрономічне, а виключно естетичне значення. Без особливих зусиль можна прикрасити яйце, скориставшись лише клеєм ПВА та манкою. Нанесіть змоченим у клеї пензликом на поверхню яйця певний візерунок, потім вмочіть яйце у манну крупу. Після того, як малюнок висохне, візьміть гуаш потрібного вам кольору і розфарбуйте крупу.

Обклеюють яйця також кольоровими нитками, стрічками. Жінки­рукодільниці обплітають макраме, бісером. Але все це вже має певний мистецький зміст, для наших же пращурів писанкарство не було видом мистецтва, у ньому був набагато вищий, сакральний, сенс.