Потрапивши до міста Едеса, Олексій продав усе, що в нього було, роздав гроші жебракам і став жити при церкві на паперті. Так минуло 17 років, упродовж яких рідні не припиняли його пошуків.

Якось паламареві храму було одкровення про Олексія від Матері Божої через Її ікону: “Введи в Мою церкву чоловіка Божого, гідного Царства Небесного; молитва його сходить до Бога, як кадило благовонне, і Дух Святий почиває на ньому”. Незважаючи на всі зусилля, паламар не відразу знайшов святого. Тільки після другого одкровення він зрозумів, що йшлося про Олексія. Багато хто дізнався про праведника, і стали шанувати його. Тоді святий, уникаючи слави, таємно вирушив на корабель, що плив до Кілії, але буря віднесла судно далеко на захід і прибила до берегів Італії. Блаженний повернувся до Риму. Його ніхто не впізнав, і він попросив у свого батька прихистку, той дозволив оселитися біля входу до садиби та харчуватися від їхнього столу. І тут блаженний продовжував постувати, присвячуючи молитві увесь вільний час. Так минуло ще 17 років. У 411 р. Олексій отримав одкровення про час своєї смерті. Тоді преподобний написав листа, в якому описав своє життя.

У день смерті Олексія в соборі святого апостола Петра звершував Літургію Папа Римський Інокентій І. Під час служби всі присутні почули голос, який наказував знайти в Римі людину, яка вмирає, щоб та помолилася про місто. Але праведника віднайшли не одразу, а вже тоді, коли душа його відійшла до Бога. Прочитавши листа, рідні святого з плачем вклонилися його чесним останкам. 17  березня (30 березня за новим стилем) 411 року святого Олексія, чоловіка Божого, поховали у церкві святого Воніфатія. У 1216 році його чесні останки знайшли нетлінними.

Житіє святого преподобного Олексія, чоловіка Божого, завжди було одним із найшанованіших на Русі. Хлібороби цього дня чекали з нетерпінням. Вони одягалися в святкове, вітали одне одного з весною і теплом. Працювати дозволялося тільки пасічникам, існувало навіть прислів’я: “На теплого Олексія діставай вулик”. Рибалки та мисливці також вважали святого своїм покровителем. Окрім того, цього дня всі очікували на повернення з вирію журавлів і намагалися затримати їх поблизу своїх осель.

Підготувала