фотокореспонденту газети “Зоря Пол

тавщини”, запам’яталася творчою вдачею.

Одного разу виникла потреба терміново

підготувати фотознімок на першу сторінку

номера, присвяченого 8 Березня. Справа в

тім, що той, котрий планували раніше, го

ловний редактор газети Іван Микитович

Наливайко забракував. Треба віддати на

лежне, він добре розумівся на газетній

ілюстрації, любив і цінував фотознімки з

незвичайним ракурсом, оригінальною ком

позицією. На редакційних оперативках такі

фото передавав відповідальному секрета

рю Любові Яківні Абросімовій з настановою

“Дати крупно на першій сторінці”.

Того ж разу він перебрав із десяток знім

ків, але гідного не знайшов. А потім сказав:

“Та навіщо нам шукати? Микола Страшко –

випускник факультету журналістики Воро

незького університету, на відмінно захис

тив дипломну роботу на тему “Фотоетюд у

газеті”. Тож і прапор йому в руки! Хай пока

же, на що здатний”.

Зізнаюся: завдання для мене було не з

легких, бо я мав надто мало часу, тим біль

ше, що ще треба було проявити плівку,

надрукувати фото. Тож, вийшовши за поріг

редакції, одразу почав обдумувати варіан

ти майбутньої композиції. Зрештою зупи

нився на одному з них і у своєму блокноті

нашвидкуруч прикинув ескіз майбутнього

фотоетюда. Оскільки свято жіноче, то й ви

рішив сфотографувати молоду маму з

донькоюшколяркою. Але виникло запитання: хто

ж позуватиме?..

І раптом я пригадав, що в центральній лабора

торії Полтавського турбомеханічного заводу ла

борантом працює моя давня знайома Тамара

Шкуть. Свого часу ми разом працювали у завод

ському піонерському таборі. “Але ж вона незаміж

ня”, – подумав я. “Не біда! – сказала Тамара при

зустрічі. – Зараз у мене гостює моя племінниця.

Можу сфотографуватися з нею…” В результаті

фотоетюд, який вдалося зробити і здати вчасно,

отримав схвальні відгуки колег.

З тієї весни минуло багато літ. Як склалася до

ля Тамари та її племінниці, які позували для ство

рення тієї фотографії, на жаль, мені невідомо. А

хотілося б дізнатися…