Спочатку ляльки були низенькими та товстенькими, бо мотала Тетяна Михайлівна їх на основі шишок. Згодом замінила хвойні деталі на стрункі кукурудзяні качани. Протягом року встигла виготовити близько півсотні мотанок. Одних запнула у хусточки, інших прикрасила барвистим віночком – це вже що лялька сама собі побажала. Майстрині знають: якщо внутрішньому світові берегині та чи інша деталь костюма не відповідає, скільки не переробляй, так вона їй і не личитиме.
Влітку на весілля старшій доньці, Юлії, Тетяна Михайлівна створила оберіг, який у народі називають “нерозлучниками”, – це дві ляльки, наречений і наречена, які “тримаються за руки”: чоловічий і жіночий рукави у цьому випадку виготовлені з одного нерозділеного шматка тканини. Молодшій у родині Борозен, Вікторії, мамине захоплення – також у радість: десятирічна школярка нанизує для ляльок намиста з бісеру.
Роботи Тетяни Борозни завдяки друзям та знайомим роз’їхались по різних містах та навіть країнах близького й далекого зарубіжжя. Але чимало оберегів залишились приносити людям щастя у рідній Гребінці. Майстриня подарувала їх у районний історико-краєзнавчий музей та бібліотеку.