Після оприлюднення інтерпретацій місцевого фольклору показала колегам власні твори, які були прихильно сприйняті. Молода авторка почала виступати з творчими звітами (вже маючи двох дітей, жінка вирішила професійно навчатися композиції), стала членом Спілки композиторів Абхазії. Однак той рік був трагічним (на Кавказі стався національний конфлікт), і вона повернулася до Полтави.
“Три сонети Вільяма Шекспіра” – цей вокальний цикл для баритона та фортепіано розірвав тенета тимчасового творчого мовчання. З весни 1994 року полтавці могли регулярно слухати її авторські концерти, що проходили у залах музичного училища, філармонії. Авторка звітувала хоровими обробками, камерними та симфонічними циклами, створила оперу за романом Ліни Костенко “Маруся Чурай”. Складні партитури підтверджували високий професійний рівень композиторки, а її вміння творчо розвивати кращі традиції вітчизняної школи та використовувати нові надбання світової музики поставили здобутки полтавки на рівень кращих досягнень сучасної української професійної школи. Звичайно, озвучувати такі музичні “полотна” в Полтаві завжди було складно. Бракувало то солістів, то інструментів, то колективів, то приміщень… Однак там, де для виконання творів існували необхідні сили, цю музику залюбки виконували: у США, Німеччині, Польщі, Болгарії, Італії і Росії…
Відомий своєю схильністю до сучасної музики Міжнародний київський “Музик-фест” теж не обходився без творів полтавської композиторки. Там вперше прозвучали “Кола життя” для кларнета та віолончелі, “Купальська сюїта” для оркестру народних інструментів, вокальні твори на слова Василя Симоненка, Ігоря Калинця. Музичні прем’єри відбувались у столиці у виконанні хорів імені П.Майбороди Національної телерадіокомпанії України, муніципального камерного хору “Хрещатик”.
Остання симфонічна прем’єра на “Музик-фесті” – симфонія-дійство “Гоголіада ХХІ” – відбулася у виконанні Київського заслуженого академічного симфонічного оркестру під орудою художнього керівника і головного диригента Володимира Шейка.
Крім творчої роботи, багато часу віддано педагогічній ­ниві. В музичному училищі Тамара Оскоменко-Парулава веде клас композиції, а як музикознавець викладає українську та світову музичну літературу і фольклор. Серед її учнів – лауреати міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних конкурсів молодих композиторів, а також теоретичних олімпіад. Восьмеро студентів її класу обрали для себе шлях професійного композитора.
Майже десять років тому на базі музичного училища Тамара Георгіївна організувала й очолила громадське об’єднання “Молодіжний музичний театр “ПарМіКо”. Для цього колективу (власне студентського театру) вона створила кілька сценаріїв і написала музику до більшості вистав. За час існування колектив став лауреатом міжрегіонального та дипломантом всеукраїнських театральних фестивалів. Палким бажанням організатора є створення у місті такого професійного колективу для молоді.
Серед музичної спільноти Полтавщини Тамара Георгіївна відома як автор методичних розробок, музикознавчих статей, відгуків на музичні події, рецензій… 1996 року вона першою з полтавських композиторів стала членом Національної спілки композиторів України, а 2004-го – обрана головою її обласного осередку.
Цього року в житті талановитої людини співпали дві ювілейні дати: пані Тамара відзначатиме дуже симпатичну дату і 25-річчя творчої діяльності. Готується її авторський концерт, в якому прозвучать нові й уже відомі слухачам твори. Нехай і надалі успішною буде її життєва стежина.