На превелике щастя, ніхто з людей не постраждав. Працівники малярної дільниці вчасно покинули приміщення, вціліли й вагони. Компресори, підстанція, що знаходилися неподалік, також не ушкоджені. Найбільшої шкоди завдано трьом малярним камерам.

Того ж дня правління ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” уповноважило прес-службу повідомити ЗМІ та громадськість, що, маючи достатні виробничі потужності й необхідні технології, завод виконає всі контрактні зобов’язання перед замовниками. Пожежа не позначиться на постачанні вагонів замовникам.

23 лютого голова наглядової ради, президент ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” Володимир Приходько зібрав нараду, на якій було проаналізовано, чому на заводі допущено найбільшу пожежу за всю повоєнну його історію.

Звісно, на такі запитання оперативно важко відповісти. Працює комісія, причини того, що трапилося, встановлюються. І хоч на пожежі було більше диму, ніж вогню, вона виявила серйозні недоліки, на яких і наголосив Володимир Приходько.

– Фарбувальне виробництво, навіть при застосуванні найсучасніших технологій, на будь-якому заводі залишається найбільш пожежонебезпечним, – акцентував він увагу присутніх на нараді членів правління та провідних спеціалістів. – Про це повинні пам’ятати кожний керівник і працівник, бо в будь-яку мить це може спрацювати проти нас. Сьогодні всі розуміють: є значні організаційні недопрацювання. Проте ми маємо усвідомити й інше. Скільки заходів не впроваджуй, але поки людина не зрозуміє, що насамперед вона сама собі контролер, біди не оминути. Усім добре відомо, що не можна палити ані на території малярної дільниці, ані поблизу неї. А чи виконується ця вимога? Всі знають, що спочатку слід увімкнути вентиляцію, і тільки через деякий час почати процес фарбування. А чи завжди так буває? Якщо ви бачите, що щось скрипить, димить, гріється, то завтра воно може спалахнути. Чи б’ють тривогу робітники у таких випадках, щоб убезпечити своє життя, зберегти робоче місце, свій заробіток, добробут і благополуччя родин? Тож наша головна турбота зараз – зробити так, щоб подібне ніколи не повторилося, – наголосив голова наглядової ради, президент ПАТ “КВБЗ”. – А цього можна досягти тільки тоді, коли кожен працівник заводу, малярної дільниці зокрема, зрозуміє: встановлені правила порушувати не можна, тому що вони написані задля збереження життя і здоров’я людей! Тож головна причина пожежі, незалежно від того, які висновки зробить комісія, – в нас самих. Це важко визнавати, але потрібно. Хтось несумлінно виконував свої посадові обов’язки, хтось втратив почуття небезпеки. А на малярній дільниці, як на підводному човні: або всі пливуть, або всі тонуть.

Не зовсім приємно про це говорити, але пожежа на КВБЗ стала своєрідним лакмусовим папірцем, який показав ставлення колег-журналістів до подій у місті, країні. Дехто писав правду, знайшлися й такі, що додали від себе чорних тонів, вигадали нісенітниці, мабуть, намагаючись на чужому нещасті привернути увагу до свого видання. Є навіть спроби пов’язати пожежу з політикою.  Та найбільше вразило те, що ніхто не сказав і не написав кілька простих слів: співчуваємо колективу вагонобудівників, адже у них біда.

Ритмічна робота виробництва, оперативна ліквідація наслідків надзвичайної події, правильні висновки з того, що трапилося, – ось головні завдання крюківських вагонобудівників сьогодні, з якими колектив, безсумнівно, з гідністю впорається.