Авторитет блискучого інженера-винахідника й раціоналізатора в багатьох галузях народного господарства він справді здобув іще за життя, але це не стало перепусткою до вільної й плідної праці: за спорудження найбільшого у світі зерносховища Кондратюка засудили до таборів, будівництво грандіозної вітроелектростанції в Криму зупинили, ледве заклавши фундамент. Всюди вишукували "шкідництво", закидали гігантоманію… Лише тоді, коли змінились часи, його колега по проекту на Ай-Петрі (гірська вершина в Криму) Микола Нікітін втілив невеличку частинку того грандіозного задуму – спроектував відому на весь світ Останкінську вежу…

Для геніального вченого все закінчилось через 8 місяців після початку Великої Вітчизняної війни, у пекельних боях з фашистами на підступах до Москви. Помічник командира взводу, зв'язківець-дротовик Юрій Кондратюк загинув на західному березі Оки, в Орловській області. Де похований – невідомо. Замість надгробку – тільки гіпотези… Втім, над всіма ними – вічні "пам'ятники" – планета імені Кондратюка, названий на його честь кратер на зворотному боці Місяця, "траса Кондратюка", котрою американці подорожували до природного супутника Землі…

На рідній йому Полтавщині, в Комсомольську, 1996 року було відкрито перший в Україні пам'ятник вченому, діють в обласному центрі не тільки Музей авіації і космонавтики його імені, а й музейні кімнати у вишах. 1997 року Кабінет Міністрів України присвоїв ім'я Юрія Кондратюка Полтавському державному технічному університету. З ініціативи ректора вишу, доктора економічних наук, професора Володимира Олександровича Онищенка в університеті відбуваються Кондратюківські читання. 

Немає сумнівів, що наближення круглої пам'ятної дати було протягом останніх тижнів приводом для тисяч людей набрати в пошуковій системі Інтернету прізвище видатного теоретика космонавтики, замовити відповідну літературу в бібліотеці, ознайомитись із найціннішими чи найновішими її зразками на спеціальних заходах. Є дані, що сьогодні налічується понад тисячу джерел, які автори присвятили відновленню біографічних та наукових відомостей про Юрія Кондратюка – Олександра Шаргея. На Полтавщині багато в цій царині зроблено відомою дослідницею минувшини рідного краю, заслуженим діячем науки й техніки України Вірою Никанорівною Жук, першим біографом вченого Анатолієм Володимировичем Даценком, науковими працівниками Полтавського музею авіації та космонавтики імені Ю. В. Кондратюка (там йому присвячено окремий зал), іншими дослідниками.

Та навіть попри такий активний інтерес до особистості, "білих плям" у долі геніального винахідника залишається немало, а якщо ще й врахувати ті розбіжності, а почасти навіть відверті суперечності, які випливають із зіставлення робіт різних дослідників, то… Напевно, інакше не може й бути – непоправно пізно в Радянському Союзі зрозуміли, кого людство втратило із загибеллю Кондратюка, ще пізніше збагнули, яким би, можливо, несхожим на сьогоднішній, міг бути наш світ, якби Олександр Шаргей не виявився заручником часу. Втім, хто знає, можливо, саме повна відсутність свободи зовні компенсувалася для людського генія в умовах тоталітарного суспільства силою її внутрішнього пошуку: в безсмертних літературних рядках місячною стежиною вирушав у вічну подорож Понтій Пілат, а в кресленнях механіка-самоучки туди піднімались ракети…

Право на обстоювання подібних теорій найдоречніше залишати за фахівцями. Ми ж, звичайні полтавці, маємо в цьому контексті виняткову ірраціональну перевагу – почуття земляцтва, яке дозволяє гостріше, на рівні інтуїтивно-особистісних вражень, занурюватись у зібрані ентузіастами спогади, зокрема про дитинство та юність Сашка Шаргея, адже минули вони у добре відомому кожному з нас куточку Полтави, на колишній Стрітенській, а тепер Комсомольській вулиці. Це тут, у будинку №4, свого часу й полонили здібного гімназиста сміливі мрії про космічні польоти. Шкода тільки, що пізніше й збентеження, й радість, і захоплення під впливом новин про політ Гагаріна, а надалі – й про посадку американців на Місяці в його стінах відчували вже інші люди…

"Побачити" зблизька постійно сконцентрованого на якихось своїх математичних міркуваннях і через те до кумедного неуважного в побуті майбутнього піонера ракетної техніки можна на сторінках перевиданої минулого року в ПНТУ ім. Ю. Кондратюка збірки. Співавтор праці "Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей): у спогадах сучасників", кандидат історичних наук, завідуюча кафедрою українознавства та гуманітарної підготовки Надія Костянтинівна Кочерга переконана, що ця робота цінна саме тим, що дозволяє зробити штрихи до портрета геніального вченого. Адже не секрет, що на тлі масштабності його внеску в розвиток теорії космонавтики особисті риси характеру неймовірно скромної, м'якої й доброї людини у багатьох біографічних дослідженнях відступають на третій план.

Втім, наша зустріч із Надією Костянтинівною у музейній кімнаті університету, навпроти годинника, під яким 21 червня 1897 року в будинку на Стрітенській і народився Олександр Шаргей, зовсім не мала на меті узагальнювати вже написане про видатного земляка і почалася з  найсвіжішої новини, що має шанс невдовзі розвіяти скептичні погляди деяких полтавських дослідників щодо увічнення пам'яті Юрія Кондратюка в США.

– Звісно, науковці зобов'язані сумніватися щодо тих чи інших фактів, допоки не отримають справді беззаперечні докази, – говорить Надія Кочерга. – Тим більше, якщо існують і протилежні міркування. Сьогодні я мала честь поспілкуватися із членом-кореспондентом НАН України Віталієм Петровичем Шелестом, який на власні очі бачив на мисі Канаверел, де розташований американський космодром, стелу, на якій серед викарбуваних золотими літерами імен "підкорювачів" Місяця є й прізвище Кондратюка. Нам надішлють фото, й уже жодних сумнівів щодо цього не залишиться. Здавалося б, нюанс, але ж наскільки важливий.

Не один мільярд доларів американцям зекономила непопулярна в Радянському Союзі книга Юрія Кондратюка "Завоювання міжпланетних просторів". Звісно, прикро, що прислужилась вона саме іноземцям. Якимось дивом потрапила у бібліотеку Конгресу США, де її замовив інженер Національної комісії з дослідження космічних просторів (НАSА) Джон Хуболт. За океаном ніколи не приховували, що, розробляючи так званий "місячний модуль", той запозичив розрахунки з праці Юрія Васильовича, знайшов обґрунтування своїм припущенням про найвигіднішу траєкторію польоту із Землі до Місяця. Пізніше вона й увійшла в історію під назвою "траса Кондратюка". Певним чином у такій відвертості американців на тлі тогочасних змагань за першість в освоєнні космосу, мабуть, можна було відчути й неприховане здивування нераціональності радянської науки, осуду суспільного устрою, який проігнорував генія. Не зуміли використати  свого ж…

– Лише з 1987 року стало можливим оприлюднити інформацію про те
, хто ж насправді відомий світові під прізвищем Кондратюка, – продовжує Надія Кочерга. – Тоді й відкрилася моторошна за масштабами трагізму доля Олександра Шаргея, половину свого такого короткого життя змушеного приховувати за чужим іменем службу в царській армії, підневільну, розв'язану втечею, та все ж причетність до білогвардійського руху…

 Надія Костянтинівна може говорити на цю тему годинами: Кубань, Осетія, Сибір, куди в різні роки гнала Кондратюка ризикована таємниця довкола його особи, ставали малою батьківщиною господарських винаходів будівельника та механіка-самоучки. Можливо, відсутність вищої освіти, яку він встиг у 1916-му лише розпочати у Петроградському політехнічному інституті, якраз і була великою перевагою самородка: його сміливі ідеї позбавлені будь-якого консерватизму, що в усі часи був і є притаманний офіційній науці…

– У 1990 році в нашому навчальному закладі був відкритий народний музей історії техуніверситету, в якому постійно діє виставка, присвячена Кондратюку. Багато разів на зустріч зі студентами сюди приходили відомі дослідники його життя та діяльності. Нині готуємо до перевидання українською мовою наукову біографію вченого, написану Анатолієм Даценком та Володимиром Прищепою. Тісно співпрацюємо у цій справі з членом-кореспондентом Російської академії космонавтики ім. К. Ціолковського Анатолієм Панасовичем Руденком.

Тож скільки б сьогодні вже не налічувалося на полицях бібліотек та в інтернет-ресурсах джерел, присвячених Юрію Кондратюку, будуть ще й багато разів перевидані, й принципово нові. Й ідеться не тільки про те, що тривають пошуки місця захоронення вченого. Космонавтика рухається вперед саме за тим напрямом, якого їй задав у своїй книзі наш геніальний земляк: як говорять тепер, за "земною" космічною філософією Кондратюка – використовувати космос для досконалішого господарювання людини на планеті. Й, можливо, не забариться час, коли ми й справді навчимося розгортати з космічних кораблів системи дзеркал, які, відбиваючи сонячне проміння, зможуть при потребі розтопити льодовики й поповнити на планеті запаси прісної води, або ж створити сприятливі умови для вирощування на колись зледенілій землі небувалого врожаю овочів. Скептично усміхаєтесь? Зважте, що книга "Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей): у спогадах сучасників" просто переповнена згадками про подібну реакцію – через роки, вже у космічну добу, знайомим вченого з сумом довелося зізнаватись, що саме так вони виражали своє ставлення до книги "Завоювання міжпланетних просторів", коли автор дарував їм на пам'ять примірник…