Здобувши не одну фахову освіту, Віра працювала на різних посадах, перш ніж відчула своє справжнє покликання й почала освоювати мистецтво полтавської вишивки. З 1989-го по 2004 рік Віра Петрівна трудилася на фабриці "Полтавчанка". Вишиванню вчилася у таких відомих і шанованих майстрів, як Надія Жигало та Олександра Великодна.Віра Петрівна посміхається, згадуючи, як діти (два сини й донька) допомагали їй вставляти нитку в голку… Для старшого, Сергія, ці вправи закінчилися тим, що він сам захопився вишивкою – ще в шостому класі. Як і мама, має не одну освіту, займався спортом, кандидат у майстри спорту з дзюдо і самбо. З 2005 року займається вишивкою. Роботи матері й сина дуже схожі, чоловічу руку тут важко відрізнити від жіночої. Обоє дотримуються канонів класичної полтавської вишивки, аналогів якій практично немає в Україні. Віра і Сергій Забори часто репрезентують глибоко національну полтавську вишивку на всеукраїнських виставках, фестивалях і ярмарках. Слід зазначити, що Сергій Забора – єдиний на Полтавщині, а може, і в Україні чоловік, який вишиває по маркізету. Це дуже тонке полотно, класти на нього візерунок особливо складно – потрібні неабиякі вміння і вправність. Мало хто взагалі наважується вишивати по маркізету. Втім, наш земляк опанував таку техніку й творить справжні шедеври.