Найстаріші археологічні знахідки зображення тризубів на території нинішньої України сягають          I століття. З княжої доби збереглися зображення тризубів на золотих і срібних монетах князя Володимира Великого, який, очевидно, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків.

Тризуб став спадковим геральдичним знаком і для нащадків Володимира Великого – Святополка (1015 – 1019),  Ярослава Мудрого (1019 – 1054) й інших князів. Крім монет, зображення тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986 – 996), на плитках Успенської церкви у Володимирі-Волинському (1160), на цеглі й каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах. Поширений у всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, тризуб зазнавав видозмін, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі, церковній геральдиці. У добу  відродження Української Держави в 1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року в Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року) на пропозицію Михайла Грушевського прийняли Володимирів тризуб за державний символ УНР як великий і малий герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба. Він фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом – Української Держави (автори проектів – Г. Нарбут, О. Красовський,        І. Модзалевський, В. Кричевський та інші). Як герб Української Держави тризуб залишався за гетьманату (1918), а далі – й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918 року) був тризуб із хрестом угорі.         15 березня 1939 року Сейм Карпатської України теж визнав тризуб із хрестом за державний герб. Деякі націоналістичні кола використовують тризуб, у якому середній зуб замінений мечем.

Нині існує чимало версій, які пояснюють походження та тлумачать суть тризуба. Окремі дослідники вбачають у тризубі відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вважають, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Значна частина фахівців припускає, що цей символ – емблема, пов’язана з конкретним предметом людської життєдіяльності – якорем, норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском…

Існують гіпотези, що у цьому символі “зашифровано” монограму, тобто сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Інші дослідники пов’язують зображення тризуба з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов’янське або ж варязьке походження. Існує і така версія: тризуб – це літера «Ш», яка раніше означала цифру 3. Серед філософів є думка, що тризуб Володимира – це символ ідеї державної влади. За іншими версіями – символ влади над трьома світами – небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності. Дехто припускає, що тризуб – це знак «Шу» («Шукання»), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток.

Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори – жовтий, червоний, синій, – взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу; три напрямки виміру – ширина, довжина, висота – характеризують об’єм і простір світобудови.

Ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога – Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя, інші – єдність Мудрості, Знання і Любові або ж Мудрості, Краси і Розуму. Згідно з однією з версій тризуб є символом Життя.

Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів. 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо).

Державний Герб України – тризу – нині став впізнаваним у світі. Увібравши древні символічні значення, духовну, історичну семантику, він нагадує про прадавнє коріння нашого народу, про його державні устремління впродовж тисячоліть.