– Потяг до відправлення готовий, – по військовому чітко доповідає начальник поїзда Юрій Плескач. “Обережно, двері зачиняються”, – звучить у радіомережі. О 8 годині 12 хвилин, як і було зазначено у розкладі руху, швидкісний міжрегіональний поїзд № 275 Харків–Київ відправляється із залізничного вокзалу в Харкові. Плавно, м’яко й упевнено він набирає швидкість. Напрямок руху: Полтава – Миргород – Київ.

Харків

Пасажири зручно розташувалися у кріслах. На інформаційних табло, розміщених на торцевих стінах вагонів, по черзі з’являються повідомлення: “Сьогодні – 9 лютого 2012 року, температура повітря на вулиці – мінус 14, температура у вагонах – плюс 21, до станції Полтава залишилося – 1 година 43 хвилини. Швидкість поїзда…” Що стосується цього показника, то він змінювався найбільш часто і динамічно: 75, 103, 158, 163 (!) кілометри на годину.

“Шановні пасажири! Вас вітає публічне акціонерне товариство “Крюківський вагонобудівний завод”. Сподіваємося, що під час подорожі у наших вагонах ви почуватиметеся комфортно і безпечно. При їх створенні ми застосували нові технології та оригінальні конструкторські ідеї. Щасливої дороги!” – висвічується рухомий рядок на табло.

Усе було, як це й має бути на залізниці. Щоправда, у ролі пасажирів – фахівці підприємства на чолі з головою правління ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” Євгеном Хворостом, спеціалісти комісії Укрзалізниці на чолі з головним інженером головного пасажирського управління Євгеном Дихне, представники фірми Хартрон-Експрес, Південної залізниці. Це була ще одна експертна поїздка дільницею Харків–Київ–Харків. Тож тривало дослідження параметрів стану колії, контактної мережі, рухомого складу, надійності роботи електричної централізації, автоматичного блокування, внутрішнього радіозв’язку, сигналізації на переїздах під час максимальних швидкостей руху.

Їдемо у так званому штабному вагоні, де концентрується уся інформація. Саме тут розташоване купе, де встановлено спеціальний комп’ютер, монітори. Під наглядом 24 камер відеоспостереження ситуація за бортом з обох боків поїзда та всередині вагонів.

– Поїзна автоматична інформаційно-діагностична система збирає також інформацію про роботу обладнання, – пояснює начальник науково-технічного центру інформаційних технологій із Хартрон-Експрес Сергій Бондар.

– Зараз перевіримо, чи працюють розетки для зарядки мобільних телефонів і підключення комп’ютерів, – говорить Євген Хворост. А розетки ці розташовані буквально під рукою у кожного пасажира – трішки нижче від сидіння.

– О, заряджається, – констатують результат усі навколо.

Підключає до стаціонарного живлення свій ноутбук начальник проектно-конструкторського управління ПАТ “КВБЗ” Олег Шкабров. Тут же телефонує і просить надіслати на електронну пошту якісь необхідні фотознімки.

Євген Дихне, начальник пасажирської служби Південної залізниці Володимир Гуляєв, а також Євген Хворост, технічний директор ПАТ “КВБЗ” Сергій Лутонін, Олег Шкабров та інші фахівці проходять по всіх вагонах. Діляться враженнями, обговорюють, як працюють системи, занотовують у записники зауваження. Залізничники винятково уважні й безкомпромісні.

Полтава

У Полтаві зупинка – 18 хвилин. Така довга через те, що змінюють локомотив. Виявляється, на відрізку шляху Харків– Полтава працював електровоз ВЛ-82. Це модернізований двосистемний електровоз, але призначений він для вантажних поїздів. Утім, іншого тут не поставиш – на ділянці постійний струм. Від Полтави до Києва потяг рухає електровоз ЧС-8, бо тут змінний струм. Уявляєте, на морозі, за короткий час слід від’єднати та приєднати всі системи: електричні, повітряні магістралі.

Допоки є час, перевіряють роботу підйомника для інвалідних візків. Саме штабний вагон, що знаходиться у центрі потяга, обладнаний таким підйомником і місцем для розташування візків у салоні, збільшеним туалетом. Головний конструктор транспорту соціального призначення ПАТ “КВБЗ” Георгій Ігнатов консультує залізничників. На підйомнику в вагон піднімають двох чоловіків. Механізм працює.

До поїзда підходять люди, які вперше побачили такий модерний експрес.

– А що це за поїзд? – запитують вони здивовано.

– Його складено в Україні, у Кременчуці.

– Ого!

Пасажири фотографують поїзд на м

обільні телефони.

– Незабаром ви будете ним подорожувати, – як приємно давати такі пояснення!

А тут якраз на одну з колій прибуває поїзд № 162 Київ–Харків. Також крюківський, 2002 року випуску. І ось вони стоять поряд, неначе старший і молодший брати. Старший вже попрацював 10 років на залізниці. Й, без сумніву, він заслуговує на увагу та повагу. Новий же, який сяє великими вікнами і сріблясто-сірою фарбою, заслуговує на те ж, бо він уособлює нове слово у вітчизняній залізничній         техніці.

Київ

У Миргороді до поїзда сідає начальник головного пасажирського управління Олександр Іванько. А в Києві групу залізничників очолює перший заступник генерального директора Укрзалізниці Микола Сергієнко. Він слухає доповідь своїх колег, оглядає вагони поїзда і призначає нараду, на якій і планується обговорити результати поїздки.

У Києві до нас приєднується знімальна група телеканалу ІСТV на чолі з журналістом Мирославом Ганущаком. Телевізійники починають працювати: знімають інтер’єри, беруть інтерв’ю.

– А коли ж поїзд буде їхати на швидкості? – запитують у нас.

– А ви подивіться на табло, – підказую їм.

На ньому висвічується ситуація на даний момент – 145 кілометрів на годину.

– Ого! – дивуються гості. – А не відчувається, що ми рухаємося з такою швидкістю.

Кращого доказу плавності ходу, затишної і комфортної обстановки у вагоні годі й бажати. Про це говорили й учасники поїздки. Технічний директор Сергій Лутонін підкреслив важливість такої роботи. Залізничники навчаються працювати, з’ясовуються всі питання, виявляються окремі недоліки, що потребують доопрацювання. Поїздка показала, що на залізниці бракує нових локомотивів, також непродуманим залишився такий аспект, як харчування пасажирів.

Однак заступник начальника пасажирської служби Південної залізниці Іван Зельський підкреслив, що для них це зовсім новий рухомий склад. Поїзд – європейського рівня комфортності. Особливо зручні герметичні переходи між вагонами. Завдяки візкам на центральному пневмопідвішуванні потяг рухається плавно, м’яко проходить криві, де подушки автоматично гасять кут нахилу вагона. Він також повідомив, що вагони настільки комфортні, що вирішено замість третього класу надати їм статус другого туристичного. Планується, що вартість проїзду в них від Харкова до Києва коштуватиме на рівні 111 гривень. Найдорожчі місця у VIP-салоні – до 250 гривень.

“Нам хочеться працювати у ваших вагонах”

Новий поїзд ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” настільки відрізняється у кращий бік від рухомого складу, який сьогодні працює на Укрзалізниці, що це важко осягнути навіть фахівцям. Проте першими це відчули і зрозуміли люди, які працюють безпосередньо з пасажирами. Начальник поїзда Юрій Плескач не приховує своїх вражень: “В Україні цьому поїзду немає аналогів. Це – величезний крок вперед. На такій техніці приємно працювати. Наш поїзд нічим не відрізняється від російського швидкісного “Сапсана” та від інших закордонних зразків. Ні ззовні, ні зсередини. У дизайні все продумано. Я щойно повернувся з Крюківського вагонобудівного, де проходив навчання. Ми з колегами побачили на заводі великі реальні та відчутні зміни. Підприємство розвивається, нещодавно став до ладу новий цех пасажирського транспорту, оснащений найсучаснішим устаткуванням, де й випускаються такі красені. Нам хочеться працювати у ваших вагонах”.

Тож щасливої дороги тобі, перший швидкісний міжрегіональний потяг підвищеної комфортності!