Дивовижне відкриття чекало на настоятеля Свято-Покровського храму, протоієрея Миколу Храпача через кілька хвилин після того, як він узяв до рук ікону преподобного Агапіта Печерського, щоб накласти на зображення німба сусальне золото: коли образ вийняли з кіота, то виявилось, що на склі залишилась копія основної його частини – обриси ченця-цілителя. Візуально відбиток нагадує зображення на фотоплівці.

– Ікона Агапіта Печерського знаходиться у Свято-Покровській церкві вже понад три роки, – розповідає отець Микола. – Це робота відомого в Україні художника, полтавця Петра Гуменюка. Ми її замовили, коли протоієрей Іоан Київський подарував мені частинку чесних мощей преподобного. Відтоді вони у цій іконі.

Цілитель похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Відомо, що за життя він лікував недужих за допомогою молитви та власноруч приготованого зілля. Допомогло воно нібито й самому Володимиру Мономаху. Агапіт зцілював навіть найтяжчих хворих і ніколи не брав за це платні, за що люди вдячно прозвали його “безмідником”. Помер чернець 1095 року.

Перед іконою Агапіта Печерського у Свято-Покровському храмі духовенство служить молебні з акафістом (відправа з читанням і співами). Тож те, що відбулося у церкві в перші дні по Різдву, отець Микола називає дивом, яке цілитель явив людям, почувши їхні молитви.

– Такі явища неможливо до кінця зрозуміти. З однією іконою таке відбувається, з іншою – ні… Важко передати, наскільки ми в перші миті були схвильовані. Переконаний, що це добрий знак, яким Господь стверджує нас у вірі. Але не треба забувати, що водночас подібні події є закликом до людей щиріше врозуміти слово Боже, замислитися над своїм земним буттям.

Спочатку в храмі вагалися: чи потрібно публічно розголошувати дивовижну новину, адже ті, хто живе з вірою у серці, йдуть до церкви шукати не матеріально виявлених свідчень Божої милості, а духовного очищення. Переступають пороги храмів без будь-яких повідомлень у ЗМІ, за своїм внутрішнім покликом. Та й у будь-якому разі, наголошує отець Микола, і тепер, коли прихожани вже переповідають історію з відбитком ікони цілителя з уст в уста, не йдеться про те, щоб хтось користувався цим лише як можливістю задовольнити цікавість. Головне, щоб людина прийшла й увірувала. Хоча, звісно, немає сумнівів, що й тоді, коли вона ще не готова зрозуміти всю велич явленого дива, воно залишає у її серці ті “зерна”, що надалі проростатимуть…

Двері Свято-Покровської церкви відкриті для всіх, хто бажає приєднатися до молебнів перед іконою преподобного Агапіта Печерського, що відбуваються по закінченні Божественної Літургії щосуботи о 10-й годині.