І ще зовсім недавно дотепники питали жартома: мовляв, а знаєте, чому в Україні немає снігу? І відповідали: а тому, що наші сніги випали в Індії!

Але зима, помандрувавши світом, як вільний художник, повернулася в наші, такі рідні їй краї, вона не могла не розмалювати білою фарбою, що переливається всіма барвами веселки, наших полів і лісів. Знову на сонечку поля сяють золотом, хвойні ліси перемовляються зеленим шепотом, а вечори стелять сині, аж до індиго, тіні попід хатами й висотними будинками.

Радісно всім! А найбільше, певне ж, – малечі: морозець і собі взявся за пензлики, і вже сміються рожеві щічки! “Пасочки” не лише з піску ліпляться – снігові ще пухкіші. Діставайте лижі й санчата, ставте сніговиків, прочищайте доріжки, хлопчики й дівчатка! І не забудьте ще одну дуже важливу річ о цій порі: разом із дорослими облаштуйте годівнички для крихітних змерзлих клубочків – синичок, горобчиків. А може, й песика бездомного зустрінете – нагодуйте, зігрійте. Зима хоч і завдає клопотів морозами та завірюхами, але для всіх має бути радісною!