Віктор Іванов усе життя беріг вдячність своєму сивочолому старшому другу і наставнику Олександру Довженку, який допоміг у виборі життєвого шляху, благословив на професію кінорежисера.

Бойовий офіцер Віктор Іванов був учасником битви на Волзі, визволяв Україну, Київ, пройшов пів-Європи… Його груди прикрасили бойові нагороди. Після демобілізації повернувся на Київську кіностудію художніх фільмів, де став працювати режисером-постановником. 1955 року зняв короткометражну художню стрічку “Пригоди з піджаком Тарапуньки”, потім були його фільми-екранізації “Шельменко-денщик”, “Сто тисяч”, героїко-патріотичний “Олекса Довбуш”.

Віктор Іванов за власним сценарієм, першоосновою якого став водевіль Михайла Старицького “За двома зайцями”, зняв його однойменну екранну версію. Людина веселої вдачі, дотепник із фонтануючим, невичерпним почуттям гумору, митець дав у картині повну волю творчій фантазії, ввів до фільму багато комедійних сцен і сюжетних поворотів, ряд персонажів, наситив мову своїх героїв справжніми перлами гумору на зразок: “Баришня лягли і просють…” або “Я вас не как лібо-что, а что-лібо как…”

У стилістичному плані фільм “За двома зайцями” близький до бурлеску. А який потужний творчий ансамбль задіяний у картині! Глядачів підкорив своєю майстерною грою виконавець головної ролі Олег Борисов – актор Київського академічного театру російської драми імені Лесі Українки, котрий блискуче зіграв київського перукаря Свирида Голохвастого, гульвісу, ловеласа, авантюриста і пустобреха. А як засвітилася всіма гранями сценічного таланту актриса Маргарита Криницина, втіливши образ київської дівиці-міщанки на виданні Проні; як захоплювали актриса Нонна Копержинська у ролі Секлети Лимарихи; актор Микола Яковченко у ролі Прокопа Сірка; Наталія Наум у ролі Галі; Таїсія Литвиненко в ролі Химки.

Фільм насичений піснями, запальними танцями. Музику до нього написав композитор Вадим Гомоляка, вона багата народнопісенними мотивами, елементами фольклору. Картина була знята у кольорі, її відеоряд збагатився яскравою палітрою, соковитими фарбами, несподіваними ракурсами, сценами – в цьому заслуга головного оператора Вадима Іллєнка.

Стрічка “За двома зайцями” мала очікуваний прокатний успіх. Хоч критика досить стримано відгукнулася на нову кінокомедію, бо ж в образі гульвіси і франта Свирида Голохвастого був натяк на тогочасну дійсність. Та попри все комедія завоювала серця і душі мільйонів пошановувачів цього мистецького жанру.

Тож не дивно, що з часом її героям Голохвастому та Проні на Андріївському узвозі

в Києві був встановлений оригінальний пам’ятник. А це багато про що говорить.

За своє творче життя Віктор Іванов створив близько двох десятків художніх фільмів, і, звісно ж, більшість із них – кінокомедії. Окрім названих, ще були “Ключі від неба”, “Веселі Жабокричі”, “Ні пуху ні пера!”, “Рибки захотілося!”. Маючи літературний дар, він писав сценарії або був їх співавтором, а ще Віктор Іванов – чудовий дитячий письменник, був членом Спілки кінематографістів та Спілки письменників України. Він відійшов у Вічність 18 червня 1981 року, і вже посмертно йому було присвоєно звання лауреата Державної премії імені Олександра Довженка за фільм “За двома зайцями”.