Сьогодні ще точаться розмови з приводу до­цільності поєднання визначної дати в історії держави, коли об’єдналися роз’єднані части­ни однієї країни, і символу ви­щої цінності для всіх народів усіх часів – Свободи.

ЩОБ упевнитися в логічності й вірності такого рішення, варто зга­дати те, що ми знаємо з історії ук­раїнської національно­демокра­тичної революції 1917–1921 років, коли оголосила про своє існування Українська незалежна держава, коли вона робила перші кроки сво­го становлення.

22 січня (9 січня за старим сти­лем) 1918 року Українська Цен­тральна Рада на своєму засіданні прийняла IV Універсал. Він почи­нався словами, які разом із уро­чистим звучанням вселяли твер­дість духу й віру в майбутнє: «На­роде України! Твоєю силою, во­лею, словом утворилась на Україн­ській Землі вільна Українська На­родня Республіка. Здійснилась давня мрія твоїх батьків, борців за волю й право робочого люду!» А далі уже впевнено проголошуєть­ся: «Віднині Українська Народня Республіка стає самостійною, від нікого не залежною, вільною, суве­ренною Державою Українського Народу”.

У надзвичайно складних умовах того часу – розруха, спричинена Першою світовою війною, постійні пересування територією України конфліктуючих військових форму­вань, критичний спад економіки, безробіття, політичний тиск урядів сусідніх країн – Центральна Рада проявила політичну волю й виголо­сила рішення, яке по суті символі­зувало прагнення до свободи і стверджувало свободу народу й незалежність держави. За корот­кий період існування Української Народної Республіки її незалеж­ність прямо чи опосередковано визнали кілька держав. Тобто фак­тично 22 січня 1918 року став днем народження нової незалежної су­веренної держави українського на­роду. Мимоволі переймаєшся пи­танням: «Який ще день чи дата у новітній історії України з початку ХХ століття до цього часу може бути більш співзвучним із Днем Свобо­ди, як не 22 січня?» Величне пізна­ється через роки і віки. Історія зав­жди скаже своє вагоме слово. Тим більше, що 22 січня 1919 року, че­рез рік після прийняття ІV Універ­салу, відбулася ще одна знаменна для України подія.

У той час на території нинішньої України виникло кілька державних утворень. Про легітимність деяких із них науковці, історики дискуту­ють і нині. Зокрема у Львові було проголошено утворення Західно­української Народної Республіки.

У тих складних суспільно­полі­тичних і економічних умовах ро­з’єднаність українських земель ставило під сумнів існування Укра­їни як суверенної держави. Тим більше через роз’єднаність не ма­ли перспектив подальшого існу­вання нові державні утворення на території України. Тому 22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі був проголошений Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Ве­лику Україну. Ним стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро­Угорської імперій, в єдину соборну Українську державу.

ІV Універсалом Центральної Ра­ди фактично вперше в історії укра­їнського народу було де­юре про­голошено свободу, незалежність та суверенність Української дер­жави. Цей документ став першим державним актом, що закріплював права українського народу на са­мовизначення, власну державу та незалежний розвиток. Акт Злуки підтвердив одвічне прагнення ук­раїнців створити єдину державу. Фактично результатом згаданих вище історичних подій стало те, що на політичній карті світу з того часу з’явилася нова держава – Ук­раїна, окреслилися її кордони, а наш народ отримав власний дос­від державотворення.

Через особливості початку ХХ століття Українській державі не су­дилося утримати здобутий успіх, але уроки історії закарбувалися в пам’яті народній і передаються від покоління до покоління. Заради ці­єї пам’яті й глибшого засвоєння іс­торичного досвіду День Соборнос­ті та Свободи України широко від­значається громадськістю і держа­вою. Зокрема на Полтавщині пла­нується проведення ряду заходів: урочисті збори, покладання квітів до пам’ятників видатним діячам українського державотворення, культурно­мистецькі заходи, ви­ставки архівних матеріалів, книж­кові виставки у бібліотеках, онов­лення експозицій у музеях. Тема­тичні заходи пройдуть у закладах освіти. Пам’ятній даті присвячено спортивні змагання, що відбудуть­ся напередодні свята. Ці та інші за­ходи постійно нагадуватимуть нам про те, чому ж на початку минулого століття незалежна Українська держава так і не відбулася. А деякі з тих уроків указують на нерішу­чість та непослідовність влади того періоду в здійсненні реформ, від­сутність єдності у діях та нездат­ність на компроміс в ім’я загально­національних інтересів, зневіру у власних силах та ставку на сили зовнішні, інші причини.

Проте досягнення і напрацю­вання того часу в сфері державо­творення набули свого продов­ження в Україні проголошенням незалежності у 1991 році. Встанов­лено державні свята, які об’єдна­ють суспільство, а ідеали Свободи та єдності країни кличуть до консо­лідації і спільної роботи.

Сьогодні зусилля влади зосе­реджуються на заходах щодо на­повнення ідей незалежності, сво­боди та соборності України реаль­ним змістом. Президент України Віктор Янукович, Уряд твердо і послідовно спрямовують внутріш­ню і зовнішню політику на забезпе­чення національних інтересів Укра­їни як цілісної, незалежної та суве­ренної держави. Вперше за остан­ні 20 років у країні настала політич­на стабільність, розпочато глибоку модернізацію держави. Розробле­но заходи з реформування різних галузей економіки та сфер життя за двадцять одним напрямом. До­сягнуто перших успіхів економіч­ного розвитку, що створює умови для подальшого позитивного пос­тупу України, її конкурентоспро­можності на світових ринках, ін­вестиційної привабливості. Зрос­тають можливості для задоволен­ня потреб громадян, утвердження їх соціальної захищеності, духов­ної єдності, забезпечення консти­туційних прав і свобод.

Важлива складова державної політики – збереження територі­альної цілісності України, консолі­дація українського народу, розви­ток демократії та верховенства права, подальше об’єднання Схо­ду і Заходу. Влада робить все від неї залежне, щоб громадяни Укра­їни відчували себе єдиною роди­ною.