Сьогодні дещо призабулося те, що після 1100-річного ювілею на колись провінційну Полтаву всі поглянули зовсім іншими очима, а славна дата святкувалася на рівні держави за участю Президента з відзначенням здобутків громади міста Почесною грамотою Кабінету Міністрів. Нині це сприймається цілком закономірним. Але ті, хто тоді був поряд із ним, знають, наскільки непросто було відстояти те, що цілком справедливо заслужили Полтава і полтавці!

 Анатолія Кукобу часто згадують як рекордсмена за кількістю перемог на виборах міського голови, голову облдержадміністрації, народного депутата України двох скликань. Але всі, хто добре знав Анатолія Тихоновича, перш за все пам’ятають його як великого життєлюба, оптиміста, патріота рідного міста, України. Яскравий тому приклад – ставлення до старшого покоління. Мене завжди глибоко вражала його синівська любов до ветеранів Великої Вітчизняної. Безумовно, витоки її – у глибокій пошані до батьків, учасників бойових дій. Усі свої кроки він звіряв із життям батьків, сповненим глибокого змісту. Його батько, Тихін Петрович, повернувшись з війни, підіймав Полтаву з руїн. Збереглося навіть унікальне фото в “Зорі Полтавщини” тих років: фотооб’єктив зафіксував Тихона Кукобу на відновленні вокзалу станції Полтава-Південна. Згодом його син Анатолій став будівельником і з натхненням продовжував справу батька, розбудовуючи рідне місто. Почесні звання заслуженого будівельника України і лауреата Державної премії в галузі архітектури гідно увінчують цю його працю.

Справді творчий неспокій Анатолія Кукоби – це тема окремої розмови. Достатньо згадати ініціативу щодо відродження досвіду співпраці міст і сільських районів, але вже в контексті нових економічних реалій. Селяни кількох приміських районів відчули це в допомозі з ремонтом сільськогосподарської техніки, а жителі Полтави – в поліпшенні забезпечення овочами та іншими сільгосппродуктами. Інший аспект невичерпної ініціативності Анатолія Кукоби – створення Фонду захисту й підтримки талановитих дітей, який нині носить його ім’я. Ця громадська організація допомогла сотням юних полтавців знайти свій шлях у мистецтві, а тисячам їхніх ровесників – долучитися до світу прекрасного.

Анатолій Кукоба був людиною виняткової енергії й активності. Деякі особливості його стилю роботи стали легендою. Наприклад, те, що він міг вночі їздити по місту і перевіряти, як комунальні служби чистять дороги від снігу, виїхати о третій ранку, щоб подивитися, як прибирають місто двірники, або о п’ятій – чи приїхали тролейбуси на Південний вокзал до пасажирів перших дизель-поїздів…

Вражало мене й інше – вміння знаходити ефективні рішення в найскладніших ситуаціях. Пам’ятаю важкий період початку дев’яностих. Економіка й вся країна – на перепутті, у міському бюджеті, як то кажуть, ні копійки, не встигали вирішити одні проблеми, як виникали десятки інших… Серед них – нарікання ветеранів на відсутність облаштованих зупинок громадського пасажирського транспорту. Анатолій Кукоба знаходить мудре рішення – дозволити підприємцям побудувати на зупинках торговельні павільйончики і водночас зобов’язати їх зробити затишне укриття з лавами для пасажирів. А чого варта його ідея придбати для міста такі, що були у вжитку, але майже дармові шведські автобуси, які за нашими мірками були сучасними і мали ще великий ресурс. Вони врятували Полтаву від колапсу пасажирських перевезень. Ці автобуси, названі мешканцями міста “кукобусами”, ще довго виходили на маршрути й донині з вдячністю згадуються полтавцями. А його ідея наближення лікарняних закладів до населення незабаром стала втілюватися на державному рівні в концепції розвитку сімейної медицини… Анатолій Кукоба був одним із фундаторів Асоціації міст України, брав активну участь у формуванні законодавства про місцеве самоврядування. Свій талант господарника він доводив не раз. Пригадую, як держава виділила кошти на будівництво квартир за програмою “Житло – військовим”. Тоді в багатьох містах будівельний комплекс перебував у занепаді, а Анатолій Кукоба забезпечив освоєння коштів, і Полтава посіла перше місце в Україні з будівництва житла для військових.

Говорячи про “місцеві прориви”, не можна не згадати про феномен полтавського футболу, який став реальним за його безпосередньою участю. Швидкий зліт полтавської “Ворскли” до вищої ліги, бронзових медалей, участі у єврокубках став справжньою сенсацією для спортивної громадськості.

Анатолій Тихонович Кукоба був не простим як людина, як особистість. Скажімо, чимало розмов виникає навколо його крутого характеру, але принциповість Кукоби органічно поєднувалася зі справедливістю, тактовністю, надзвичайною вимогливістю до себе. Разом з тим Анатолій Тихонович мав тонке почуття гумору. Багато його висловів ставали крилатими, і вони б склали збірку афоризмів. Він також був надзвичайно комунікабельним. Мені доводилося літати з ним на ігри “Ворскли” в єврокубках до Копенгагена, Брюсселя, інших європейських міст. І всюди він легко входив у контакт, привертав до себе увагу, що зміцнювало авторитет нашого міста.

Почесний громадянин Полтави, кавалер багатьох державних нагород, політик, громадський діяч, Анатолій Тихонович Кукоба вписав яскраву сторінку в історію нашого міста. Вічна йому пам’ять!

***

У Полтавському академічному обласно  му українському музично-драматичному театрі імені М.В.Гоголя пройшов вечір пам’яті Анатолія Кукоби, на який прийшли його колеги, друзі, рідні й близькі, гості з Києва, Харкова, інших міст України, представники влади – заступник голови – керівник апарату облдержадміністрації Валерій Пархоменко, заступник голови обласної ради Володимир Марченко, міський голова Полтави Олександр Мамай. Присутні переглянули фільм-спогад про Анатолія Тихоновича Кукобу. В пам’яті всіх, хто його знав, він залишився невтомним генератором ідей, політиком і громадським діячем, будівничим, людиною сильної волі, величезної внутрішньої енергії, здатною дивитися у майбутнє, яка у важкі часи взяла на себе відповідальність за місто. Він належав до когорти сильних і не зупинявся на досягнутому. На вечорі виступили творчі художні колективи, майстри мистецтв. По завершенні вечора зі словами щирої вдячності до присутніх звернулася голова Фонду захисту і підтримки талановитих дітей імені А.Т.Кукоби Віра Кальник.