Макі Мідзуно не розчарувала слухачів, де чи не половину залу складали професійні музиканти нашого краю. Про це свідчили оплески, квіти, а почасти – й підняті догори великі пальці відразу обох рук, що, за незнанням мови, міжнародно впізнаваним жестом висловлювали захоплення: “Чудово!”

Нам вдалося поговорити з Макі перед початком концерту, за лаштунками сцени, а тлумачем між нами став, що здивувало ще більше, її чоловік – наш земляк Ігор Даценко, який родом із Котельви. (До речі, “Зоря Полтавщини” писала про цю молоду подружню пару). Світ справді стає тіснішим! Тому розмову й починаємо із запитання про те, де і як вони знайшли одне одного – хлопець із Полтавщини й дівчина з японського міста Наґоя.

– Ми зустрілися на курсах німецької мови у Відні. Я уже працював там, а Макі приїхала до Австрії навчатися, – розповідає Ігор. – Знайомі три роки, а одружені – трішки більше року.

Наступні короткі запитання, оскільки часу було обмаль, адресую Макі.

– Як почувається аж так далеко від своєї Батьківщини?

– Почуваюся дуже вільно в Україні – для мене вона вже стала другою Батьківщиною, – відповідає Макі німецькою. – На жаль, не було нагоди познайомитися тут із багатьма людьми, але в сімейному колі мені дуже затишно. До речі, в Австрії у мене багато друзів-українців, і вони до мене дуже прихильно ставляться.

– Макі, з чого починалася для Вас музика?

– Я граю із трьох років, це моє життя. Моя мама – музикант, вона керівник кількох приватних музичних шкіл у Японії. І зараз вона тут, зі мною.

– Мама завжди їздить із Вами? Знаю, що Ви – лауреат кількох міжнародних конкурсів.

– На жаль, не завжди, але сьогодні у мене особливий день і особливий концерт, тому мама вирішила поїхати зі мною.

– Чим особливий?

– Я вперше за кордоном гратиму із симфонічним оркестром у відомому в Україні театрі.

– Які картинки малює Вам музика, коли Ви за фортепіано?

– Залежить від того, який твір виконую, але найчастіше це картини природи.

– Як вважаєте, слухачі “бачать” те саме?

– Я завжди намагаюся подарувати слухачам багато емоцій, певне, й мої картинки передаються їм.

– Які твори, яких композиторів любите виконувати?

– Твори Бетховена, Баха – вони переповнені почуттями і вимагають підготовленого слухача.

– Макі, у Полтаві Ви виступаєте напередодні Нового року. Любите це свято?

– Звичайно! До того ж якраз після католицького Різдва, 26 грудня, у мене день народження. Тож це моє свято.

– Що хотіли б побажати полтавцям у Новому році?

– Успіхів, процвітання Україні й усім українцям! Я з радістю сюди приїжджаю і ще хочу приїжджати.

– Щось спільне помітили у долі двох народів?

– Після землетрусу, що стався в Японії, у нас теж була висока радіація, як і в Україні після Чорнобильської аварії, ця трагедія об’єднала наші країни. Зараз у нас уже все налагодилося, життя продовжується.

… До виходу на сцену залишалося кілька хвилин, ведуча концерту Аліна Синяговська уже розповідає слухачам про незвичайну гостю, наголошуючи, що програма заявлена серйозна – Бах, “Романтична фантазія”, ре мінор, прелюдія та фуга. Бетховен, соната № 21 “Аврора”. Твір сучасної японської композиторки Мінако Токуями. Все перше відділення концерту на сцені за фортепіано була Макі Мідзуно. Перепочила піаністка лише у перерві між двома відділеннями, доки ведуча розповідала слухачам про гостю: Макі народилася 26 грудня 1984 року в Японії. У 15 років грала із оркестром Краківської філармонії. Виступала з концертами в Японії, Австрії, Словаччині, Франції та Італії. Навчалася в музичному університеті Тохо-Ґакуен (Токіо), у Віденській консерваторії, з 2009 року навчається в магістратурі університету музики та образотворчого мистецтва міста Ґрац (Австрія). Брала участь у багатьох майстер-курсах в Австрії, Італії, Франції, Японії. Минулого року стала переможницею (І місце) Європейського музичного конкурсу в місті Монкальєрі (Італія).

У другому відділенні концерту піаністка з Японії грала разом із симфонічним оркестром театру, яким диригував народний артист України Віталій Скакун (знову ж – твір Бетховена). Ось де мовою спілкування артистів була лише музика! Диригент керував оркестром, стоячи спиною до піаністки, Макі сама собі “диригувала” голівкою у такт мелодії, щоб безпомилково долучитися до гри там, де це передбачено композитором для її інструмента. Моя сусідка в залі дивувалася:

– Вона ж тільки вчора приїхала! А сьогодні грає, наче усіх тут знає!

Це була родичка Ігоря Даценка з Котельви – Катерина Сергіївна Шакун. Про Макі розповіла:

– Вона така вихована, така культурна! І все їй подобається – цікавилася господарством. А як дивувалася курми, козою моєю! І галушки їй дуже смакували, й борщ український…

А Борис Васильович, батько Ігоря, зізнався, що син дуже здивував їх із дружиною, Лідією Василівною, коли повідомив про своє одруження із Макі. А вона відразу ж їх обох татом і мамою назвала.

На концерт Макі у Полтаву приїхало чимало котелевців, та вдома, у 
Котельві, вона ще більше розчулила слухачів у залі районного Будинку культури, коли приїздила в січні. Тоді вона подарувала їм “Пісню про рушник” українською мовою – і цей чарівний голос можна послухати в Інтернеті.

Зал театру не хотів відпускати Макі – і вона грала “на біс”. Та, певне ж, це не остання зустріч із японською піаністкою, раз уже доля поріднила її з полтавцями.